Дитинство
Наші стежинки в селі
Вже заросли бур’янами,
Ми ж колись, дуже малі,
Їх протоптали ногами.
Бігли по них босяком,
Руки у нас наче крила,
В травах був аеродром,
Радість польоту бурлила.
Мати кричали услід,
Годі щосили дзижчати,
Краще біжи на обід,
Борщиком посмакувати.
Боже, яку були дні,
Нині таких не буває,
Всі для стареньких сумні,
Думка ж і досі літає.
Нині в дітей взуття є,
Босим ніхто не гуляє,
В мене дитинство своє
В спогадах босим спливає.
м. Київ, 18.05.14.
