Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
28.09.2015 13:52Балада
Про вишиванку  Про війну  Про дівчину  Про волю  
40000
Для дорослих (18+)
© Антоніна Спірідончева

Руда Кобилиця

Зі збірки "Амазонки" 18+

Антоніна Спірідончева
Опубліковано 28.09.2015 / 31565

Сиділи дівчата на березі річки,  

Найстарша плела меншим сестрам косички,  

Щоб мокре волосся під сонцем яскравим 

Просохло і стало в усіх кучерявим. 

 

Аж чують: на іншому березі табір 

Наповнили радісні крики і гамір. 

Схопилася старша: «Дивіться, дивіться! 

Вертає із військом Руда Кобилиця!» 

 

«Глядіть же! На конях звисають рамена! 

Везуть наші діви мужів полонених!» 

«Вертаймось! І будем їх теж зустрічати!..» 

І поки брели через річку дівчата,  

 

Хвіст куряви коні здіймали угору,  

Назустріч їм бігли жінки таборові 

І дів розпашілих хапали в обійми,  

Гукали вітання і в честь їхню гімни. 

 

А ті, войовничо стовбурчачи гриви,  

Знімали із себе мечі і сокири,  

Скидали на землю упійману здобич 

Й ногами топтали, щоб бідкалась поруч. 

 

Дівчатка ж всоромлено сіли скраєчку 

Й дивились, як в табір останні вервечки 

Заходять, як втомлені коні пасуться,  

Як стогнуть поранені діви у муці,  

 

У плямах кривавих, мечами роздерті… 

Жінки таборові їх тягнуть в намети. 

Втішає і дбає про кожну цариця – 

Блискуча, як сонце, Руда Кобилиця. 

 

Від захвату діти роти розкривали: 

Чешуї на ній мерехтіли яскраво,  

Світився шолом, наче іскри горіли,  

І хвіст золотавий із кінської гриви 

 

Звивавсь над шоломом, прикріплений стóрчма… 

А дівчинка менша сестрицям шепоче: 

«Яка вона чуйна! Яка вона добра!.. 

І як все вміщається в серце хоробре? 

 

Хвилюється, наче жінки таборові,  

Що за материнством облишили зброю…» 

У відповідь старша шепоче сестриця: 

«Вже довго воює Руда Кобилиця. 

 

Набачилась досі страждання і болю,  

Як мертвими падають діви із коней. 

У неї чешуї ховають від люду 

За блиском всуціль пошрамовані груди…» 

 

Тим часом Руда Кобилиця на щит свій,  

Що, шкурою напнутий, в травах лощився,  

Скидала шолом, мідну одіж, оруддя… 

В сорочці, гаптованій злотом на грудях,  

 

З тонкої, аж світиться наскрізь, тканини – 

Заскочила швидко коневі на спину. 

Стрункий силует обійняв зразу вітер,  

Розкидав руді її кучері виті. 

 

«Красива яка вона! – меншенька шепче, - 

Неначе пристала до війська уперше! 

Але ж вона зріла, і літ їй багато! 

Вона навіть старша є, ніж наша мати!» 

 

Сестра їй говорить, ховаючи погляд: 

«Не заздрь її віку, краса ця без плоду. 

У неї були перемоги і слава,  

А тільки ніколи дітей не бувало… 

 

Тому наші матері, пишні, як хлібці – 

Не рівня красою Рудій Кобилиці,  

Бо поки дітей своїх пестили змалу,  

Вона всі роки із коня не злізала…» 

 

Руда Кобилиця же, маючи намір 

Мужам дати раду, об’їхала табір,  

Поранених й цілих – усіх полонених – 

Оглянула й дівам говорить натхненно: 

 

«Ми бились хоробро, полон наш багатий! 

Сьогодні, дівчата, ми будем гуляти! 

Вино відкоркуєм із тої амфóри,  

Що греки для скіфів везли через море! 

 

А хто хоче втіху вкусити жіночу 

І встиг вже три вороги вбити власноруч – 

То ви не соромтесь, беріть собі лежня,  

Та будьте допіру із ним обережні!» 

 

Наповнений келих цариці принесли. 

Вона підняла його високо: «Сестри! 

А хто не з мужами – то дякуйте зброї,  

Богів наших славте і пийте зі мною!» 

 

Найменша тримає сестрицю за плечі: 

«Чому не бере собі мужа на вечір 

Руда Кобилиця? Стара вже кобила – 

Невже за свій вік вона трьох не убила?..» 

 

А старша говорить, сестер обійнявши: 

«Руда Кобилиця, воїтелька наша,  

Мабуть, із десяток убила й сьогодні. 

У неї рахунок ведеться на сотні…» 

 

«Чому ж вона оком на мужа не кине? 

Вона ж так ніколи не родить дитину…» 

«А бо ні мужів, ні дитини не хоче,  

Вона тільки дбає про царство жіноче… 

 

І більш не поєднує втіхи і владу,  

Навряд чи вона тому рішенню рада… 

Життя їй піднесло жорстоку науку. 

…Колись, як мужів розбирали для злуки,  

 

Руда Кобилиця по царському праву 

Найліпшого мужа обрала у пару. 

Говорять, лицем був і постаттю красень,  

Всі діви на нього дивилися ласо. 

 

І воїн хоробрий, і поглядом гордий,  

І в рисах – уся родова його врода. 

Хотіла лягти з ним у тіні запóнок 

І гідно продовжити рід амазонок… 

 

А він відказав їй: «У рабстві не можу 

Я тілом кохати царицю ворожу» - 

Й всміхнувся. За те йому пестили спину 

Аж три батоги цілий день без упину. 

 

А потім, коли він нарешті одужав,  

У царський намет привели цього мужа,  

У травах скупавши живильних й пахучих… 

Оглянув царицю він поглядом влучним. 

 

Вона ж, розхвильована, голосом скутим 

Ураз наказала його роздягнути,  

Щоб зріти беззахисність дужого тіла… 

Вона перед ним, як маленька, тремтіла. 

 

Коли ж залишились вони наодинці,  

Він спробував вбити Руду Кобилицю – 

Їй груди проткнути її же кинджалом,  

Коли вона в нього в обіймах лежала… 

 

Вона й зрозуміти не встигла, як стався 

Стрімкий поєдинок левиці і барса,  

Чий досвід і вправність сягнули вершини – 

Як муж той упав із кинджалом у шиї. 

 

Вона не була ні жива, ані мертва,  

Коли того мужа забрали з намету. 

Мовчала, закрившись, чи тиждень, чи й більше,  

Аж поки до гурту жіноцтва не вийшла. 

 

І каже: «Щоб більше царицина слава 

В краях амазонських не знала осмалу,  

Які б не були перемоги – не гоже 

Пускати рабів на царицине ложе!» 

 

Дівчата схвильовано терли коліна,  

Вже згарище неба за обрієм тліло 

І вечір стелився вологим туманом,  

Високий вогонь розпалили у стані. 

 

Жіноцтво домашнє і спритні кобили 

Сиділи з вином і про щось говорили. 

Між ними світилась Руда Кобилиця 

Із сонцем на грудях й вогнями в зіницях. 

Вересень, 2015
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
16.03.2015 Поезії / Романтичний вірш
Вечірня сукня
14.10.2015 Поезії / Патріотичний вірш
Матір-Вітчизна
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © пі - падіння деградація занепад / Вірш
В щоденнику моїм пітьма
08.12.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Білий вірш
Я мушу про це поговорити...
07.12.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Вірш
Господи, я не стогну
07.12.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Вірш
По дорозі до раю плаче циган старенький...
06.12.2016 © ЛАРИСА МАНДЗЮК / Ліричний вірш
Холодно мені...
Балада
11.12.2015 © Григорій Божок
ВИБІР ДОЛІ
28.09.2015
Руда Кобилиця
30.04.2015 © Двірний Сергій
Осінньої ночі під ранок
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 230  Коментарів: 12
Тематика: Поезії, Балада
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 05.10.2015 16:07  © ... для Вікторія Івчнеко 

Дякую, Вікторіє! :) 

 03.10.2015 23:25  Вікторія Івчнеко для © ... 

"Між ними світилась Руда Кобилиця

Із сонцем на грудях й вогнями в зіницях". Гарний образ! 

 29.09.2015 10:41  © ... для Богдана Копачинська 

Спасибі за відгук! :) 

 28.09.2015 21:55  Богдана Копачинська для © ... 

Прочитала на одному диханні. Дуже сподобалось! 

 28.09.2015 21:47  © ... для Тетяна Белімова 

Дякую! :)


Ну я і пишу не дуже часто. :)

До літа я форсувала "Афродиту" і в липні нарешті закінчила, тепер буду "Амазонок". Поки що є 8 творів про амазонок :) 

 28.09.2015 21:41  © ... для Лариса Пугачук 

Вдячна за відгук! :) 

 28.09.2015 21:41  © ... для Тадм 

Дякую! :) 

 28.09.2015 21:12  Тетяна Белімова для © ... 

Ну класно ж як, Тоню! 

Люблю твоє, а ти так рідко до нас заходиш((

Бувай частіше!

Пам`ятаю, як ти влітку захоплювалася "Скіфською Одіссеєю" Л.Костенко, а я твоєю "Амазонією" зараз так само)) 

 28.09.2015 17:04  Тадм для © ... 

атмосферно. дуже сподобалось 

 28.09.2015 15:54  © ... для ГАННА КОНАЗЮК 

Дякую!!! Я і старалась, щоб так було.

 28.09.2015 15:46  ГАННА КОНАЗЮК для © ... 

Тоню, зачиталась... Перенеслась подумки так далеко.
Цікавезно, дуже!!! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +54
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
10.12.2010 © Тетяна Чорновіл
28.12.2011 © Тетяна Чорновіл
23.12.2011 © Тетяна Чорновіл
03.05.2011 © Наталі
14.09.2011 © Ілля Герасюта
17.12.2009 © SASHA ROSSI
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди