02.10.2015 08:43
для всіх
527
    
  6 | 7  
 © Сосюра Володимир

Осінь

Осінь

Блукає осінь. Безгомінням

цвіте її очей блакить, 

і у садах під вітром синім

багняний плащ її шумить.


Вона мете сумні алеї, 

де пада золото руде, 

і важкогривий кінь за нею

на чорнім поводі іде.


Вже на квітках іней — не роси, 

і недалеко вже до дня, 

як сяде осінь жовтокоса

на чорногривого коня, 


востаннє гляне на алеї

в диханні голоду й біди

і в даль поїде… А за нею

сніг замітатиме сліди…



1957

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.05.2018 13:39  Наталія Старченко => © 

Люблю поезію Володимира Сосюри. У цьому вірші вражає особлива витонченість.

 28.08.2017 13:01  Надія Крайнюк => © 

Чудова поетична осінь! Люблю цю пору року - яскраву і дощову, веселу і сумну.
Дякую за знайомство з прекрасними творами В. Сосюри.
Сумнів у слові "багняний".
Щастя Вам та добра!

 02.10.2015 20:47  Олена Вишневська => © 

Танюшко! Це не вірш - чарівна мелодія душі.... Спасибі)

 02.10.2015 14:49  Світлана Рачинська => © 

Чудовий вірш. Дуже навіть чудовий! Дякую, Таню, що знайомиш.