05.10.2015 14:05
для всіх
138
    
  2 | 2  
 © Кучеренко Олександр Васильович

ЗАДУШЕНІ РИЗИКИ ШАНСІВ

ЗАДУШЕНІ РИЗИКИ ШАНСІВ

Ніхто, не збезчестивши, не зачепивши нікого,  

відтак, і не глянувши, не посміхнувся нікому.

З малого бешкетного мрійника 

так і не виріс великий Нікола.

Ніхто не дізнався, що десь мироточать ікони.

Між іншим, немає й ікон – як і тих богомольців,  

що з їх мовчазного веління іконам кровити.

Немає людей – а відтак і думок, і емоцій.

Немає жербацтва, пророків, месій та провидців. 

Творець не жбурляє планети з могутньої пращі,  

бо вакуум – неук, – ба навіть, не грав на кларнеті. 

А отже, і Сонце не треба. А може...

А може, воно і на краще?

Немає планет – з ними й воєн нема міжпланетних.

Ніхто не спитає ні в кого: «А як перенести 

беззубе, беззоряне шамкання вбогих ночей?»

В каміні не плавив на олово 

жменьку солдатиків 

спритний Ернесто

з великої, дещо зухвалої, літери «Че».

Ніхто і нічого нікому ніколи не винен.

Де взятися серед похмурих пустель боржникам?

Зіяють пустими екранами й шпальтами

свіжі, безликі новини.

Бляшанка не бавиться руслом ріки –

бо ж ріка...

Її не існує. І мишею сумнів прокрався:

чи часом Творець не зневірився в силі думок? –

Десь нидіє в ліжку,  

невироблений

і у собі невпевнений, красень,  

підставивши вістрю апатії маківку,  

наче покірний Дамокл.

А й справді – слухняними робляться ризики шансів,  

задушені страхом, як люд повоєнних варшав.

І світ спорожнів... Та чи є в тому задум – 

ховатися зрадником в шанці? 

Мовчанка. На аркуші лиш проступає,  

мов привид цибатий,  

скелет 

вірша.


© Саша Обрій.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.10.2015 19:44  Сашко Новік => © 

чьотко. я теж на скелет звернув увагу. але цибатий-це вже череп, як на мене, та все одно чьотко

 05.10.2015 14:09  Каранда Галина => © 

... велике тихе всеосяжне "ніщо" - як варіант вічно невдоволеному киплячому казану "щось"? цікаві фрази такі є....