06.10.2015 09:09
18+
125
    
  4 | 4  
 © Оля Стасюк

У храмі тихо

У храмі тихо

У храмі тихо. Гаснуть навіть свічі.

Сплять янголи. У крипті – ні душі.

В старому сквері ворон долю кличе,  

Спиняє ніч в захланній ворожбі.


Нехай кричить. Нехай собі ворожить.

У нього серце – чорне, кам’яне.

А може він прокинувся… А може

Він так кричить, аби спинить мене!


Боюся трохи. Врешті, будь що буде.

Нехай кляне. Нехай спиняє ніч…

Лягли хрести з молитвою на груди,  

Набралась сили від пригаслих свіч.


Ступаю тихо по росі північній.

Мені отак ще б цілу долю йти –

Аби лишень в мені не згасли свічі,  

Аби не розгубила ці хрести.

 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 10.10.2015 11:52  Василь Стасюк => © 

Не розгубиш хрести,
Що довіку нести!

 07.10.2015 11:47  Кучеренко Олександр Васильов... => © 

У Вас хороша техніка і є свій неповторний авторський стиль. Відчувається міць і потужність у Вашій поезії. Зараз таке - рідкість. Бережіть себе!

 07.10.2015 01:21  Серго Сокольник => © 

То з просвітленням душі Вас!

 06.10.2015 21:54  Тетяна Белімова => © 

Все буде так, як ти бажаєш!

 06.10.2015 20:26  Сашко Новік => © 

сильно. на крука тікосильно не навісай) він хороший

 06.10.2015 14:50  Олена Вишневська => © 

дуже відчутно!

 06.10.2015 13:22  Світлана Рачинська => © 

Дуже.... Олю, так хочу твоєї озвучки! Просто пробирає до ниточки.

 06.10.2015 13:22  Каранда Галина => © 

Оля, вірш гарний.