Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
08.10.2015 08:36Книга
Про Крим 2014  Війна 2014 Україна  Про Небесну сотню  Про Майдан  
«Аеропорт» Сергія Лойка – це роман,  який викликає катарсис
70100
Без обмежень
© Тетяна Белімова

«Аеропорт» Сергія Лойка – це роман, який викликає катарсис

Сергій Лойко Аеропорт. Ромат. - К., "Брайт Букс", 2015. - 325 с.
Переклад українською Ольги Гончар (Хвостової)

Головна книга про війну, якої не мало бути,
І про героїв, які хотіли жити, але вмирали
Тетяна Белімова
Опубліковано 08.10.2015 / 31751

Якби хтось рік назад спитав у навкололітературній бесіді про враження від прочитання «Аеропорту», то скоріше за все його співбесідникові відразу б пригадався роман із однойменної назвою американського письменника Артура Хейлі (1968). Сьогодні ж, коли вже більше року в Україні триває неоголошена війна, ця назва асоціюється винятково з романом Сергія Лойка, який за неповний місяць набув статусу бестселера. Слід зауважити, що коли перший наклад цього твору розкупився за перших три дні Форуму видавців у Львові, читачі буквально брали в осаду книгарні по всій країні, вимагаючи «продати “Аеропорт”».

Є книжки здатні вмістити у собі суть епохи, покоління, окремого суспільного явища, котрі сприймаються як знаки доби, що в ній вони постали. Саме до таких творів в українській літературі, якби пафосно це не видавалося, хочеться долучити й «Аеропорт» Сергія Лойка, який нещодавно побачив світ у видавництві «Брайт Букс» відразу двома мовами – російською та українською (у майстерному перекладі Ольги Гончар (Хвостової)). Прикметно, що одну з найдостовірніших книг про війну в Україні написав …росіянин, журналіст «Los Angeles Time», так як свого часу гімн Революції гідності «Воины света» склав білоруський гурт «Ляпіс Трубецький». Певно, погляд «з боку» вирізняється ширшим ракурсом, є таким, що здатен оцінити масштаби події.

Як пишуться книги про війну? По-різному, з відмінних кутів бачення. І все ж найкращі книги про війну – це антивоєнні твори, яких у світовій літературі на так уже й багато. Не зайвим буде нагадати про романи «На західному фронті без змін» Еріха Марії Ремарка, який через його антивоєнну спрямованість довгий час відмовлялися друкувати, також «Прощавай, зброє!» Ернеста Хемінгуея. Таким самим, сповненим любові до життя і ненависті до війни, є «Аеропорт» Сергія Лойка, де ця проста істина проголошена у підназві: «Головна книга про війну, якої не мало бути і про героїв, які хотіли жити, але вмирали».

Якщо говорити про книжку Сергія Лойка в цілому, то насамперед хочеться відзначити три речі: багатоплановість оповіді, багатропроблемність, закладену у розгалужений сюжет, і граничну емоційність викладу. Щодо останнього, тут, здається, все зрозумілим. Провівши одну з ротацій у Донецькому аеропорту, письменник із зрозумілих причин не міг спокійно та врівноважено описувати побачене: сама тема, здається, обирала засоби, за допомогою яких виливався біль втрат безглуздої з усіх кутів бачення «м’ясорубки» або бійні, розв’язаної на території України іншою державою. Про вплив «Аеропорту» на свідомість читача автор не міг не знати, тому чесно попередив у передмові, що його твір «мало кого залишить байдужим».

Назва «Аеропорт» є у певному плані оманливою, адже йдеться про глобальну картину новітньої української історії, де письменник простежує причини і наслідки багатьох важливих подій. Серед основних, звичайно, Євромайдан і Революція гідності, ганебна анексія Кримського півострову, поширення «руського міра» на території Донбасу, Іловайська трагедія, захист кіборгами Донецького аеропорту. Паралельно з українською відстежується недалека історія Російської Федерації, розв’язана війна у Чечні, процеси занепаду провінції, що своєю чергою вплинуло на ситуацію у сусідніх державах. Скажімо, у главі роману «МВЧ» виведено образ Маленького Великого Чоловіка, в особі якого вгадується пресловутий диктатор: персонаж сидить на високому троні, аби відвідувачам не впадала у вічі його щупла, невеличка постать, і вершить долю України, війну в якій він успішно розв’язав. Цей гротескний уривок, який, з огляду на сучасний стан речей, здатен розшифрувати навіть школяр, ясно дає зрозуміти, що хоча автор і «не робить політичних висновків», проте читачі до них таки дійдуть самостійно, «якщо вже не зробили [їх] й без прочитання цього роману». Чому ж усе таки «Аеропорт»? Сам автор неодноразово пояснював назву свого роману на презентаціях тим, що для нього захист Донецького аеропорту кіборгами-добровольцями, які, перебуваючи майже у цілковитому оточенні, героїчно тримали оборону 242 дні, дорівнює за силою духу Майдану. Цей подвиг кіборгів змив пляму ганьби з усього українського народу після низки ганебних здач військових об’єктів, починаючи з Криму і завершуючи Слов’янськом і Краматорськом. Аеропорт – це символ нескореності та незламності, мужності та самовідданості українців:

«- Зачем мы вообще защищали этот Аэропорт? – спитав Степан. – Кому это было надо? Смысл?...

- Вам это нужно было, - відповів Олексій. – Потому и защищали. Должны же были украинцы хоть что-нибудь защитить. Жаль только ребят».

Другим планом оповіді є особисте життя фотографа і кореспондента «Los Angeles Time» Олексія Молчанова, несподіване кохання до революціонерки Ніки, трагедія, що спіткала його дружину Ксюшу, зрештою, неочікуваний фінал усієї цієї історії із фатальними трикутниками, де жодному з учасників, на щастя, не довелося обирати… У постаті Олексія Молчанова багато автобіографічного, ніби списаного із життєпису самого автора, хоча сам він застерігає читачів від такого прочитання, наголошуючи, що «це художня вигадка, базована на реальних фактах». Письменник при змалюванні свого героя з усіх сил намагається уникнути художнього кліше «хорошого хлопця» (ця тенденція буде простежуватися і при зображенні інших образів у романі). Може, через те читач беззастережно вірить написаному, адже перед ним постають картини «живого життя», де діють «реальні» люди, а не іконописні постаті. Багатьох, напевно, вразить сцена втечі Олексія із чеченського полону, якою Сергій Лойко вперто підкреслює, що його герой «не ідеальний», що цим образом він протестує проти канону «у літературі, якою розпещений читач, де герой ніжний, жалюгідний, рефлексивний, фізично слабкий, морально виснажений і дивиться на все “очима клоуна”». Автор не проти «опуститися до рембуваня героя», бо цілком справедливо вважає, що добро має бути з кулаками, здатне дати відсіч супротивнику, а не померти від «пострілу у спину». Цим самим Сергій Лойко, можливо, сам того не усвідомлюючи, продовжує традицію літератури руху опору в українському письменстві: його героїв – кіборгів Бандера, Медведя, Скерцо, і навіть простого водія з Дніпропетровська дядю Сашу можна розмістити в одному ряду із Григорієм Многорішним або Андрієм Чумаком, персонажами романів Івана Багряного.

У книжці Сергія Лойка нема упередженого, однобокого зображення російсько-української війни, хоча розкрито справжню сутність понять «кіборги» й «орки»:

«Росія позбувається свого людського лайна, шлаку, сміття. А Україна втрачає свою еліту. Своїх найкращих хлопців».

Письменник, ясна річ, підводить читачів до усвідомлення істинного стану речей на фронті, бо не з повідомлень у пресі, а на власні очі переконався, що проти української армії воюють кадрові російській військові. І все ж, коли йдеться про звичайних російських солдат, що стали такими собі «гвинтиками» імперської військової машини, заведеної керівником сусідньої держави, – автор пише про них «з серцем». Відчутним є співчуття простим росіянам, які стали розмінним дріб’язком у великій грі тирана. Це, безумовно, є одним із найбільших гуманістичних посилів книжки: пожаліти ворога, який прийшов на чужу землю у якості завойовника, пожаліти того, хто виконує злочинний наказ, а не засудити та зловтішатися з приводу його загибелі. Чи не найемоційнішим місцем «Аеропорт» є глава «Наталія Сергіївна», в якій описано Via Dolorosa матері російського солдата. Проста росіянка з соцмереж дізналася про загибель свого сина на Донбасі, декілька місяців безрезультатно розшукуючи його в офіційних установах РФ. Сергій Лойко описав тут конкретний випадок, коли український танкіст Олексій Чабан у січні ц. р. в одному з боїв став свідком загибелі російського солдата, підібрав його документи і написав відкритого листа до рідних загиблого, опублікувавши його в одній із соціальних мереж. Тисячі людей прочитали це послання, матір солдата відгукнулася і приїхала до України, аби на власні очі пересвідчитися, на яких «навчаннях у Ростовській області» перебував її сини. Утім, переважна більшість росіян сьогодні не вірить у те, що на сході України воюють їхні співвітчизники. Офіційна пропаганда Москви працює на випередження, проте й відкритий лист Олексія Чабана, і книжка Сергія Лойка посіють зерно сумніву, яке з часом проросте болючою правдою.

Роман Сергія Лойка – це твір-секрет, де всі основні події та особи, пов’язані із обороною Донецького аеропорту зашифровані, але легко пізнавані. Таке «перевдягання» політиків і простих солдат – різновид відмежування від суто журналістської діяльності автора, де за вимогами жанру кожен факт і документ має бути достовірним. В Аеропорту майже всі останні ротації провів воїн із позивним Салам, проте в останньому бою він зник, виконуюче важливе доручення командира:

«Його друзі й рідні, а тепер і тисячі читачів вірять, що він не загинув. Вони чекають на його повернення. Додому, в Україну.

Салам арабською означає мир».

Саме такими є останні рядки роману «Аеропорт», роману-реквієму, роману-треносу і водночас твору, який дає надію, повертає пам’ять і відчуття національної гідності.

Сергій Лойко написав про свій роман:

« У цій книзі чимало персонажів, багато переплетених драматичних сюжетних ліній. Роман не тільки й не стільки про війну. Він і про любов, зраду, пристрасть, ненависть, лють, ніжніть, відвагу, біль і смерть. Іншими словами, про наше сьогоднішнє й учорашнє життя».

Читати «Аеропорт» Сергія Лойка нелегко, страшно і боляче. Проте не прочитати його теж не можна. Нам, українцям, не можна не прочитати цю книжку, бо правда і страждання цього твору – це своєрідний катарсис: очищення і навіть відродження національного чуття, якого сьогодні бракує багатьом.

Київ 5 жовтня 2015 року
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
05.10.2015 Поезії / Вірш
Сирійська осінь плаче за вікном
08.10.2015 Поезії / Вірш
Айстри
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
10.10.2016 © роман-мтт / Книга
Кілька років зими
17.05.2016 © Максимів Галина / Книга
А… «Ти хочеш яблуко?»
16.05.2016 © Дарія Китайгородська / Книга
Чорнобиль - 30
10.03.2016 © Суворий / Кінофільм
Підкорення авторитету
06.03.2016 © Єва Фомичева / Книга
Жорстоке небо
Книга
05.01.2016 © Арсеній Троян
Жінка в чоловічій шкурі, або образ представника сильної статі в жіночій літературі
08.10.2015
«Аеропорт» Сергія Лойка – це роман, який викликає катарсис
10.09.2015 © Максимів Галина
Справжня поезія – в «Знаках Сонця»
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.75 (МАКС. 5) Голосів: 8 (7+0+1+0+0)
Переглядів: 616  Коментарів: 26
Тематика: Рецензії, Книга
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 04.07.2016 09:31  Олег Буць для © ... 

Я читав Гуменюка. Загалом не люблю сучасного віршування. Мені більш до вподоби те "старе", з римами). Але повага до людини, котра пережила те, що пише, заставила мене прочитати. І я його ще більше заповажав. Такого рівня опису війни я ще не бачив. Кажуть, був надзвичайний за енергетикою фільм радянських часів "Иди и смотри". Кажуть, бо я його ніколи не міг до кінця додивитися. Нам би щось таке - "піф-паф, всі лежать")) Може, це твори одного плану. 

 04.07.2016 09:25  © ... для Олег Буць 

От і в мене теж...
Привітик)) Рада бачити! 

 04.07.2016 09:23  Олег Буць для © ... 

В мене теж іще стара версія 

 04.07.2016 09:01  © ... для Олег Буць 

Ось ця нова версія роману. Може ти читав таку? У мене книжка менша, в білій обгортці.

 04.07.2016 09:01  © ... для Олег Буць 

Знаєш, є критики, а є критиканчики. Нагадують мені ту алегоричну жабу з байки, яка викликала вола на своєрідну дуель - хто більше вип`є води. І що? Натужитися, звісно, можна))))) Але зрештою обов`язково луснеш від заздрощів))))) Судді хто? Отож.

Зараз з`явилися нові твори про війну на Донбасі. Є серед них високочолі, не завжди зрозумілі пересічному читачеві. Скажімо, Л. Якимчук "Абрикоси Донбасу", Олафа Клеменсена "Літо-АТО", Б. Гуменюка "Вірші з війни" (від очевидця - з перших уст). Це явище викоестетичного мистецтва. Це оцінять критики, науковці, словом, одиниці. А для загалу треба таких творів, як "Аеропорт". От. І нічого тут не зміниш. Це правда, викладена в доступній формі.

До речі, Лойко серйозно доопрацював твір і дописав його новими главами. До Арсеналу вийшло нове видання - товсте, у чорній обгортці.

 04.07.2016 08:53  © ... для Олег Буць 

Ти знаєш, а мені все ж здається, що Лойку мав художню рацію, коли зобразив пуйла саме так. Висміяний ворог - подоланий ворог. Це дуже примітивна, але дієва політтехнологія. Треба знизити авторитет якоїсь публічної людини? Покажіть її у смішному світлі. Голою, без штанів, на унітазі... Все! Це ментальна смерть у свідомості інших.
Цим уміло користуються наші телевізійні "діячі", коли "знімають" нам цікаве кіно до визначних дат про Шевченка чи Бандеру. Деміфологізують. Показують автопортрети голого Шевченка, детально описують любовні прикрощі Бандери. І авторитет якщо і не знищено, то серйозно розхитано. Що, мовляв, до такого звертатися? Він тут пів-України наплодив байстрят. Який він після цього дороговказ?
Так що я думаю, Лойко обрав правильну тактику. 

 04.07.2016 02:28  Олег Буць для © ... 

А на рахунок "сирості" роману, закинутої Арсенієм Трояном... Я б до цього поставився поблажливо. Читав я колись фронтові записки Симонова, ще про ТУ війну. Що сказати - агітки-агітками, писав, що було потрібно (хоча і там при бажанні можна було багато для себе цікавого знайти - ТЕПЕРІШНІМ поглядом). Зате яку КНИГУ він написав потім, через 15 років - "Живі та мертві"! Але її би не було без тих "агіток". 

Вважаю, для творів рівня "Війни і миру" про російсько-українську війну ще не настав час. ...

 04.07.2016 02:20  Олег Буць для © ... 

Мої враження від "Аеропорту" - подібні твоїм. Мало від чого зараз прочитаного чи побаченого мені аж стискалося в районі сонячного сплетіння - що буде через сторінку чи 5 хв.
Але! Мені здається, що, описавши Пуйла гротескно, автор програв. Пуйло є Пуйло, його треба так називати і його треба так описувати. У спеціально відведених для цього місцях)). А насправді це дуже серйозний, дуже сильний, дуже розумний ворог. Трохи недалекоглядний і зашорений - так. Але ж і з нашого боку пуйли - теж не генії. Тому якби автор показав МВЧ справжнім, образи українських героїв від цього би лише виграли. Небагато честі протистояти усяким пуйлам... 

 04.04.2016 08:04  © ... для Ігор Рубцов 

Я тебе розумую, Ігоре. Вважаю, що мат - це те, що сквернить людину. Колись Сократ сказав: "Заговори, щоб я тебе побачив". Частково ми те, що і як ми говоримо. Не уявляю, якою має бути чорнота всередині людини, якщо її мова - нецензур. Це ознака чорної душі і гнилої аури. Але водночас література - це живий процес. Вона розвивається як живий організм. Тут можуть бути різні форми вираження. Я б не обмежувала художні твори певними рамками. Ми вже це проходили у добу соцреалізму. Обмеження ні до чого хорошого...

 02.04.2016 21:17  Ігор Рубцов для © ... 

Ти правильно написала: не прочитати роман не можна. Мені - поготів. Я замовляв книжку через інтернет-магазин у перекладі українською. Чи знайшов те, що шукав? Частково так. Можна зробити знижку на те, що Сергій Лойко не письменник. Багато його висновків відповідають моєму баченню. Добре, що війна описана достатньо натурально, без такої героїзації, коли герой у бою - герой і у житті. Людина - це переплетіння хорошого і поганого і добре, коли автори правдиві, виписуючи образи своїх персонажів. Проти чого прот...

 05.01.2016 10:08  © ... для Арсеній Троян 

Не варто заздрити! Працюйте! Може, колись і Ви станете зіркою)))) Хтозна?
На мою думку, не варто ганятися за зірковим статусом. Головне, аби письменник і критик знав, що природою мистецтва є гуманізм. Тоді і розуміння катарсису прийде саме собою.
Успіху Вам у Новому році! Із прийдешнім Різдвом))))  

 04.01.2016 16:01  Арсеній Троян для © ... 

так, так, моя рецензія теж не позбавлена огріхів, але ваша рецензія - це взагалі якесь бездумне фапання ради приваблення читачів. якщо ви читали мою рецензію, то мали б помітити, що спойлерів там немає, а є спроба осмислити роман як цілісність, і це не зовсім вдалось, бо роман цілісним не є. але ви ж - зірка ПробаПера, мали б якось оцінити адекватніше, відзначити "сирість", яка, безумовно, кидається в очі 

 04.01.2016 10:21  © ... для Арсеній Троян 

Шановний критику, мені здається, у наш час кожен має право на власну думку й особисте прочитання. Це щонайменше. І кожен має право власну думку відстоювати, що я і зробила у своїй рецензії.
Не так давно Ви кидали посилання на власну рецензію на "Аеропорт". Крім переповідання змісту і відкриття всіх можливих спойлерів тексту, там було дуже багато захопливих вигуків, адресованих роману. Ви так швидко змінили власну думку?
Я вважаю, що перед тим, як встановлювати діагноз "недописаності" чи "меншовартості", треба самому щось написати "геніальне" і видати книжкою)) Щиро Вам цього бажаю)))
З Новим роком Вас і Різдвом!  

 04.01.2016 10:05  Арсеній Троян для © ... 

цей роман ніякий катарсис не викликає, він сирий і написаний нашвидкоруч. про це зазначав сам Лойко чи на свой ФБ-сторінці, чи на якомусь брифінгу, точно не пам`ятаю. а ще автор достатньо прямо згадував "продюсерів", які підганяли його з написанням роману. сама піднята тема російсько-української війни у творі почасти розкрита детально і глибоко, подані спостереження Лойка як учасника подій, але загалом книга потребує дороблення, бо там, де влазять якісь "продюсери", де пахне великими грошима, творчість неможлива 

 08.10.2015 22:21  Панін Олександр Мико... для © ... 

Дякую 

 08.10.2015 21:33  Суворий для © ... 

Рік тому дивився.... запам`яталось... 

 08.10.2015 20:39  © ... для СвітЛана 

Дякую, Свєт))
В інтернеті можна книжку замовити - це якщо не знайдеш у книгарні.  

 08.10.2015 20:38  © ... для Панін Олександр Миколайович 

Олександре Миколайовичу, Ви - майстер поетичних відгуків.  

 08.10.2015 20:38  © ... для Суворий 

Переглянула. Вражає цинізм пуйла. Вражає прозорливість Лойка.
Звідки Лойко знав? Прозорлива людина. Погляд дуже розумний. Очі - душа людини.
Думаю, зараз його в РФ уже не пустять на прес-конференцію.  

 08.10.2015 20:36  © ... для Олена Вишневська 

Героям Слава!
Так, Оленочко, твір дуже емоційний. Про війну, мабуть, інакше і не напишеш.  

 08.10.2015 20:35  © ... для Суворий 

Дякую Вам)) Почала дивитися із задоволенням. Інтерв`ю довге - з першого заходу не вийшло додивитися, але цікаве. Дуже цікаве.  

 08.10.2015 20:13  СвітЛана для © ... 

Проморозило.... Наче розкриваєш вступ, пронизливу передмову. Усе так сприймається загострено. Під враженням від рецензії. Тому не прочитати - НЕ МАЮ ПРАВА. Чудово! 

 08.10.2015 14:39  Панін Олександр Мико... для © ... 

Хоч звуться "кіборги",
та зовсім не з металу,
На них
спрямовано
сталевий шал...
Вкраїну
не залишать
на поталу,
Звитяга -
найкоштовніший
метал. 

 08.10.2015 10:01  Суворий для © ... 
 08.10.2015 09:45  Олена Вишневська для © ... 

Танюш, дякую тобі!!! Ти, як завше, молодчинка! Уявляю, Які емоції при прочитанні, коли в мене навіть зараз мороз по тілу...!
як кричуще сприймається "війну, якої не мало бути і про героїв, які хотіли жити, але вмирали".....
Слава Героям України! 

 08.10.2015 09:45  Суворий для © ... 
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +38
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +86
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +78
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.11.2011 © Микола Щасливий
12.04.2011 © Закохана
03.12.2011 © Т.Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
Продажа Ауди в Москве. ауди а4 авант оф дилер audi-belyaevo.ru Продажа Хендай в Москве: стоимость нового хендай туссан - hyundai-losinyostrov.ru
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди