Цілком із Вами погоджуюся, пані Надіє. На жаль, більшість творів класичної української літератури мають не вельми оптимістичне завершення. Напевно, реальність була така, бо ж хіба ревуть воли, як ясла повні? Чи з`явиться за гарних умов "Борислав сміється" або, скажімо, "Fata Morgana"? От і Олесь не став винятком. Він писав про події 1905 року, коли, здавалося, зміни в суспільстві можливі, але криваве придушення революційних виступів якраз і спровокували появу цих рядків. Можливо, тут ще йдеться про вплив стилістичних напрямів (критичний реалізм, символізм). Щодо "Тигроловів" - це радикальна інша традиція української літератури. І дуже добре, що зараз цей твір у шкільній програмі. Такі романи мають бути обов`язково. Школярі кажуть, що це найкращій твір у програмі української літератури)))))))
"І вгледіли айстри, що жити дарма, — Схилились і вмерли…" А я одразу згадала про щойно прочитані твори Івана Багряного "Тигролови" і "Морітурі". Не можна здаватися. Треба вірити і не здаватися. Дякую за чудовий твір, пані Тетяно!
Не повірите, пане Едуарде, але поет написав це жертвам революції 1905 року. Тут усе алегорично. Не міг він тоді прямо говорити. А може, не хотів. Таким був його ідіостиль.
Олександр Олесь писав тут символічно. Мав на увазі революцію 1905 року, яка не справдила сподівань інтелігенції. Для свого твору знайшов такі красиві, вишукані алегорії.
Прожив поет дуже непросте життя. Опинився після подій 1917 року в еміграції. У 1944 році втратив єдиного сина поета Олега Ольжича.
Крім поезій, Олександр Олесь писав ще й драми. Проте увійшов в історію української літератури назавжди саме завдяки своїм поезіям. Мав непересічне музичне обдарування, саме тому багато його поетичних текстів стали піснями. Найвідоміші з них це романс "Співають-плачуть солов`ї" і "Ой, не квітни, весно".
Осінні айстри – це улюблені квіти моєї мами і, звичайно, чорнобривці… Вражає не тільки гама кольорів, а й різноманіття видів суцвіття айстр! У всіх асоціація з цими квітами – це 1 вересня… В цьому творі трактування квітів інше, вперше зустрічаю, що осінні квіти мріють про вічну весну, і це символічно!
добре що нагадуєте, раніше читав і бачив лише поверхневу картинку, а вірш не зовсім про осінь...вибачте, знову вставлю свої 5 копійок, вірніше Антонича, дуже мені подобаються ці рядки -
П’яне піано на піаніні трав вітер заграв. Спіють дні все менші, нерівні, піють по півночі півні і ості, осокори, рій ос і ось вже осінь...
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори. «Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
Без обмежень
