І знову осінь...
У вікна зранку б’ють зелені хвилі,
А «баранці» на них - бузкові й білі.
Вирує вітер і кущі хитає,
Наш дім в весняне море відпливає.
А пункт його призначення – це літо.
Пливемо ми, бузок хвилює вітер.
Та так недовго подорож триває:
Вже в’януть квіти. Вітерець стихає.
Спекотне літо, пляжі золотаві,
Короткі ночі, світлі дні яскраві.
І жалітись вже починають люди:
Коли хоч трішки холодніше буде?
А час усе біжить, летить невпинно
І жовкне листя, бо осіння днина
І тільки спомин - літні дні і ночі.
Жовтневий ранок дивиться нам в очі.
Не встиг намилуватись кольорами,
Листопад сірий володіє нами.
Від паморозі сивіє трава,
І знов весни чекаємо. Дива!
Харків, Жовтень 2015 р
