Пробачте
Пробачте мені що живу
Й життя не віддав за свободу,
Як Кача іще не пливу.
Лиш плакати маю нагоду
За тими, що вмерли в бою
Супроти бандитської влади
І нині я Бога молю,
Прийми їх в небесні палати.
Хай вічно на небі живуть
І звідти за нами слідкують,
Як треба на поміч хай йдуть
І наші молитви хай чують.
Так батько промовив тоді
Як сина Майданом ховали,
Всі хлопці були молоді
Й за гідність народу повстали.
Та згодом і батько пішов
Вітчизну свою захищати
І смерть там героя знайшов,
ЗалИшилась жити лиш мати.
Самотня бідує вона,
Нема чоловіка і сина,
Чи хтось допоможе? Хто зна?
Загинула ж ціла родина.
25.08.14.
м. Київ, 25.08.14.
