Обійми, обійми, обійми...
Що мені там вони безіменні,
Які заздрять в піддвер`ї зими,
Які очі морозять щоденно...
Які заздрість несуть з-за плечей-
Й тільки нами живуть в сьогоденні.
Обійми лиш мене за плече,
Поцілуй мене, любе натхнення:-)
Я співаю небес молитви-
Переписую все у подяки.
Піднімаються квіти з трави-
Подають нам всім віщії знаки.
Ми пройдемось рука у руці-
Поговоримо вкотре про стале:
Ті два ангели з неба вкінці
Нам з тобою життя малювали-
Не скупились на фарби ясні,
Не боялись нести нереальне...
Ти про все це шепочеш мені.
І слова твої дуже сакральні.