14.10.2015 00:23
для всіх
135
    
  4 | 4  
 © Галя Погуляй

Білий вірш

...Білого сонця бліки - на біле... 

Радісне тіло - на біле тіло... 

Білі надії хвилі котили - 

Тілу здавалось, що тіло - летіло... 


Тільки невдало...Тільки - невміло 

марно ховали покинуті гнізда 

власних голів серед літа, що - біле... 

Було вже пізно... Було так пізно... 


Бо голова, наче море гуділа,  

а на піску - світилося тіло... 

Білого сонця біла примара 

десь заховала те літо у хмарах... 


Спогади білі - білі нестерпно- 

біль присилають у білих конвертах... 

Світом блукає - печално відверта 

біла і сніжна тиха журба... 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.10.2015 16:38  Тетяна Чорновіл => © 

Сумно. Вірш у кінці по справжньому побілів.
Для болю в білих конвертах вибув адресат.

 14.10.2015 15:54  Ем Скитаній => © 

чудовий віршик!..цікавий...

 14.10.2015 15:21  Богдана Копачинська => © 

Біль присилають у білих конвертах... Сподобалось.

 14.10.2015 12:14  Ольга Шнуренко => © 

Коли прочитала назву, то подумала, що ваш "Білий вірш " в сенсі неримований, а потім зрозуміла, що то колір... Коли багато білого у творі, мабуть багато болю у житті, а може чистоти - це достеменно знаєте лиш ВИ...

 14.10.2015 11:08  Деркач Олександр => © 

цікаво