14.10.2015 21:04
для всіх
92
    
  1 | 1  
 © Надія Севастьянова

Так мало...нас

з рубрики / циклу «Вірші/вітри минулого.»

Друже, знаєш, в нас з тобою так мало спільного 

Лише згадки з минулого що помалу зтирає час 

Ми ж з тобою не станемо разом вільними 

Друже, знаєш, в нас з тобою так мало …нас 


Лиш повітря що пахне осінню і сигаретами 

Затерті старі блокноти й терпкий чорний чай 

Ми обоє лишились все тими ж жалкими поетами 

Лише зникло наше «назавжди» й «чекай» 


В нас на фоні і досі грає той самий осінній Джаз 

А фотокартки з минулого як револьвер до скроні 

Тебе з моєї пам’яті не зітре ні мідна пуля, ні час 

А осінь нагадає про все сиплючи листя пожовкле мені у долоні 


Осінь театральним фоном залива кіноплівку 

І пахне димом багаття й чорничним варення 

Зберігає з твоїми віршами написаними власноруч листівки 

І знову приходить до мене у сни – минулим. 

До тебе – натхненням. 


Ти для мене лишився навіки в паперових листах 

Які ніхто з нас не відправив і, якщо чесно, не писав 

Я шукатиму в тіні між будинків в великих містах 

Твій силует й червоний вогник недопалка в тебе у руках. 


Я шукатиму вічно. Кожнісіньку осінь примарну. 

Я писатиму знову й скидатиму з даху – нехай летять 

Знаєш, ця вічність лишилась такою ж далекою і захмарною 

Як і Ти. Та тобі про це вже не знать. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.10.2015 15:10  Ем Скитаній => © 

майстерно, чудово, класно, цікаво...мені сподобалось...- дякую!..