Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
15.10.2015 00:13Повість
 
Передісторія
00000
Без обмежень
© Іванна Западенська

Передісторія

або Усе ще попереду...

Ось воно, майбутнє високої цивілізації – повсюди розумні машини, автомобілі літають зі швидкістю світла, а люди стають ученими, науковцями і дослідниками, які вигадують щоразу щось нове, і нове. Але на долю планети Земля випала чергова біда – усе раптом вийшло з-під людського контролю: атомні електростанції раптом почали вибухати, а розумні машини більше не підкоряються людям і мають власну свідомість. Тепер їм не потрібен господар – їм потрібна кров.
Що ж людство робитиме, аби зберегти свою домівку? Тепер немає часу грати в найрозумнішого, тепер питання стоїть лише у виживанні і збереженні хоча б кількох осіб, щоб у разі смерті більшості людей, людство, як вид, змогло відродитися. Що ж люди робитимуть, аби вижити у цій технічній війні? І невже можливе кохання в таких жорстких умовах? Ця війна вже може стати останньою для людства і тут або пан, або пропав – або усе, або нічого. Отож , чи виживе людство і чи збереже свою рідну планету? Про це ви дізнаєтеся, прочитавши книгу "3030: Постапокаліпсис".
Іванна Западенська
Опубліковано 15.10.2015 / 31900

Великобританія, Лондон, 29 серпня 3029 рік, 20:30


- Пане Джейсоне! Пане Джейсоне!

- Що?!

- Показники штучного інтелекту виходять з-під контролю. Що нам робити?

- Нічого. Це просто дурні машини! Що вони можуть зробити проти нас?! Ми – їх творці! Вони не посміють вчинити нам зла.

- Але…

- Ніяких «але»! Це наказ! Чекайте подальших вказівок, лаборанте!

- Добре, пане Джейсоне... – промовив з незадоволенням лаборант Джон Браун.

- Ну, що сказав головний? – запитав у Джона його товариш і колега, Рональд Найтс.

- Та як завжди, показує із себе «великого керівника»!

- І що ж ми робитимемо?

- Нічого. Це не наша справа. Джейсон наказав – ми зробили. Якщо щось піде не так, це його помилка, а не наша. Хоч відпочинемо нормально за весь цей тиждень. Мені ще потрібно подзвонити мамі і нареченій. Тому сиди тихо і не переймайся так через цей дослід зі штучним інтелектом.

- Добре, як скажеш, Джоне. Тоді я трішки посплю, але розбуди мене, якщо що. Тільки не забудь, бо я тебе знаю! Заговоришся зі своїми і не розбудиш, а мені потім влетить від Джейсона!

- Та не забуду я, спи вже!

- Ну, дивись! Приємної розмови!

- Ага, дякую! А тобі приємних снів!

- Спасибі, Джоне!



Великобританія, Лондон, 29 серпня 3029 рік, 21:01


- Гей, соня! Вставай! Прокидайся швидше! Чорт, Ронні!!! Вставай!!!

- Та що таке, мамо?! Ще п’ять хвилин!

- Яка, чорт забирай, мама, Рональде?!! Це я – Джон! Вставай швидше! Тут коїться щось дуже страшне, Рональде!

- Ой! Що сталось, Джоне? Чому ти будиш мене, як на пожежу?! І чому це у тебе такі величезні очі, неначе ти саму Смерть побачив? - сказав Рональд, поглянувши спросоння на налякане обличчя друга, а потім додав:

- Невже Джейсон мене застукав сплячим?! Якщо це так, я тебе вб’ю, Джоне! Зрозумів мене?!

- Який до дупи Джейсон?!! Джейсон помер, дурню!!! Невже не чуєш, що тут відбувається щось дуже погане?! Я розмовляв з нареченою і, раптом, чую, що сигналізація у відділі 142 ввімкнулась. Я не ризикнув іти самотужки розбиратися, що там і до чого, вирішив спершу розбудити тебе, аби піти разом. Іду до тебе і тут бачу: Джейсон лежить з перерізаною шиєю, а голова ледь не окремо від нього самого!!! Ронні, якби ж ти знав, як я перелякався! Ледь в штани не наробив! Ронні, кажу тобі, це зробила не людина! Тут щось неладне коїться… Присягаюсь!

- Ну, що ж, як усе так страшно, як ти розповідаєш (бо ж я знаю тебе, ти вмієш робити з мухи слона!), то ходімо швидше і розвідаємо, що ж там таке.

- Не віриш мені?! Знущаєшся, так?! Я б теж не повірив, але зараз сам усе побачиш на власні очі, містере скептику! Думаю, що своїм очам ти повіриш.

- Побачимо, місіс панікершо! - з насмішкою промовив Ронні.

- Я не місіс і не панікерша! Навіщо насміхаєшся з мене?! Краще ходімо вже! - з образою відповів Джон.

- Ну, ходімо!

Ронні і Джон пішли у відділ 142 і раптом побачили, як з кімнати дослідів почали виходити роботи-андроїди, що знаходились там на додаткових дослідах. Здається, після дослідів і модифікацій учених, вони стали ще сильнішими, ніж були.

- Трясця твоїй матері, Джоне! Що це таке?! Я не сплю?! Це не нічний кошмар?! Вщипніть мене!

Джон щипає Рональда і говорить:

- Ти сам попросив, якщо що.

- Ай! Я ж не в прямому сенсі! Нехай мене грім поб`є! Що тут сталось, Джоне?!

- Я ж кажу, не знаю я! Але подивись: тут купа крові, я дуже наляканий, я не хочу помирати, Ронні! Я хочу жити! Будь-ласка, давай втекати звідси! Нам потрібно звідси втекати! Чуєш?!

- Та чую я, не глухий! Не скигли вже! Але як і куди?! Ось це питання! Бо ж я дивився на голографічну карту лабораторії - тут усі виходи перекриті руїнами і трупами, окрім єдиного - того, котрим ідуть ці кляті Джейсонові роботи!!! І що накажеш робити?! Іти за ними?! Та вони нас одразу помітять і вб`ють!

- Але ж варто спробувати! Хто не ризикує, той не п`є шампанського. Ми мусимо якось звідси вибратись, якщо не неушкодженими, то хоча б живими.

- Щось я у цьому надто сумніваюся. Т-с-с! Пішли вперед! Ось там стіна, за неї поки що сховаємось і чекатимемо потрібного моменту, коли можна буде йти далі. Пішли!

- Ну, ходімо!

- Та що ж ти, як черепаха! Швидше іди сюди!

- Я тобі що, реактивний автомобіль?! Я не можу так швидко рухатися!

- Якщо хочеш вижити, то доведеться! І замовкни нарешті! Вміння мовчати тобі теж знадобиться, аби вижити!

- Досить закривати мені рота!

- Та цить же! Закрий свою рукавицю! Дасть Бог, як виберемось з цього пекла, то говори собі досхочу, а зараз мовчи! Інакше отримаєш від оцієї компанії прочухана! Зрозумів?!

- Зрозумів! - з досадою на обличчі і похнюпивши носа, промовив Джон.

І от, двоє наляканих лаборантів сховалися за стіною і непомітно спостерігали за розумними машинами. Але ж хіба можна обдурити штучний інтелект? Навряд. І от, один із них помітив, як Джон виглядав з-за кутка стіни і почав прямувати прямо на наляканих товаришів.

- Чорт забирай, Джоне! Вони прямують прямо на нас! А-а-а-а-а!!! Трясця твоїй матері! Це все ти винен, не треба було патякати без перестану!

- З-н-и-щ-и-т-и в-о-р-о-г-а!

- Ні-і-і-і! Благаю, молю, прошу вас, друзі мої! Не треба! Ні-і-і-і! Ні-і-і-і-і-і!!! А-а-а-а-а!!!

Що сталось далі, ніхто не знає, але Рональда і Джона більше ніхто не бачив, а у лабораторії було лише купа крові і кілька відірваних людських голів, що, вочевидь, належали ученим. Натомість, більшість тіл і деякі з голів зникли. На місце злочину прибула поліція, але нічого там окрім наслідків масового вбивства - крові, кількох трупів і розірваних криваво-білих халатів - не знайшла. Звісно, а хіба роботи залишають після себе відбитки пальців? Навряд.

Згодом, на вулицях міста було чутно, як командувач робо-армії наказав:

- Л-о-н-д-о-н з-н-и-щ-и-т-и!

- В-и-к-о-н-у-ю з-а-п-и-т! - відповіли всі інші.

І тут почалось найстрашніше… Повсюди були крики, зойки, стогони. Люди почали масово зникати. Для чого ж роботам-андроїдам знадобились людські тіла? Що вони хочуть зробити з ними? Цього ніхто не знав і не дізнається ніколи. По всьому місту раптом почали вибухати атомні електростанції, котрі, очевидно, були підірвані роботами. Місто стрімко перетворювалось з красивої столиці на страшну і цілковиту руїну, де панували насилля, зло і жорстокість. Що ж буде далі? Світ завмер на мить, бо усі знали: розумні машини на цьому не зупиняться, вони жадають крові, а, отже, людству доведеться непереливки і тепер почнеться боротьба не на життя, а на смерть. Тепер це питання виживання. Виживає сильніший. Людству було чого боятися, бо ж у роботів були значні переваги. Чи переможуть люди у цій нерівній війні? Тут вже або пан, або пропав. Усе і всі стояли на кону. Лише один невірний крок і війна б закінчилась, навіть повноцінно й не почавшись...

Україна 14.10.2015 р.
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
14.10.2015 Проза / Повість
Передмова автора
15.10.2015 Поезії / Любовний вірш
Кохання чи хвороба?...
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
3030: Постапокаліпсис
15.10.2015
Передісторія
17.10.2015
Розділ І: Людина в протигазі
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: Відсутній
Переглядів: 35  Коментарів: 9
Тематика: Проза, повість,
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 16.10.2015 19:26  © ... для Каранда Галина 


Я взагалі по житті чудна людина))

 16.10.2015 19:20  Каранда Галина для © ... 

та ні) просто чудно) 

 16.10.2015 19:17  © ... для Каранда Галина 

Добре, намагатимусь притримуватись цього) Пробачте, якщо я образила Вас цим...) 

 16.10.2015 18:11  Каранда Галина для © ... 

 Похвально) та звичайної ввічливості цілком достатньо, захвалювати мене точно не треба)

 16.10.2015 18:06  © ... для Каранда Галина 

Просто Ви старші за мене, тому хочеться проявити до Вас повагу, так вже я вихована, що тут поробиш) 

 16.10.2015 17:50  Каранда Галина для © ... 

ну, мова персонажів стала трохи більше схожа на мову живих людей відповідно до ситуації).
тільки ради бога, трохи простіші коменти пишіть по відношенню до мене. бо я не второпаю, чи то мені дертися на п`єдестал, а чи злізати вже з нього... 

 16.10.2015 16:43  © ... для Каранда Галина 

А тепер краще чи ні, пані Галино?? Мені важливо знати думку досвідченого автора, бо ж будучи аматором, хочеться прагнути до чогось кращого. Тому, дякую Вам за поради і підмітки! Саме завдяки Вашій критиці я помітила свої помилки і, як на мене, виправила їх. Чи, принаймні, намагалась виправити) 

 15.10.2015 18:02  © ... для Каранда Галина 

Мені здається, що буде не надто пристойно, якщо у творі почати використовувати мати, адже це ненормативна лексика і, як на мене, вона поганить нашу рідну мову і такі слова варто викидати зі свого лексичного запасу, бо вони не надають нічого путнього, окрім додаткового емоційного забарвлення. Але у кожного своя думка, тому нічого проти сказати не можу)) Усім не догодиш, що тут поробиш. Якщо автор буде підлаштовуватись під усіх, то це вже буде щось неймовірне і зовсім не авторське. Але дякую за підмітку, я й сама помітила, що вони якось аж надто вже спокійно до цього віднеслися. Якщо матиму сьогодні час, то додам трохи емоцій, але сподіваюся, зроблю це без матів)) 

 15.10.2015 02:31  Каранда Галина для © ... 

) поки ті машини додумаються повстати, ми самі себе переб`ємо за милу душу)))
по тексту:
от ситуація: на роботі комусь перерізали горло. як на мене, має слідувати обмін короткими криками - репліками, на межі мату: "а-а-а-а-а! йо! Бл... Ронні, сюди! Джейсону горло перерізали!" - "ЩО?!!!!!!!"
у Вас же вони спокійнісінько розмовляють про соню, маму, мух, слонів... Нє вєрю!))))))) 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +83
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
18.09.2013 © Тетяна Белімова
07.02.2014 © Суворий
26.11.2011 © Микола Щасливий
27.03.2012 © Микола Щасливий
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди