"тобі"
у німоті твоїх долонь
заклякло небо
і падав одяг як вогонь
зламавши себе
горіли поглядом вуста
відчувши спрагу
стікала по щоці сльоза
й долонь засмага…
ти вся була
ти вся прийшла
й за мить єдину
немов черешня одцвіла
через провину
й хоч в німоті твоїх долонь
любов ще грала
він взяв тебе… і відштовхнув -
ти враз зів’яла
довкола висла пустота
цигарка… біль… облуда…
гріх кров’ю пік твої вуста
а сором – груди
склом битим жалила роса
йшла в ніч нещасна й боса
до пліч – розплетена коса –
простоволоса.
