21.10.2015 03:56
лише 18+
191
    
  4 | 4  
 © Марія Круль

Намарилось

Намарилось

Скотилось сонце ген, за віражі, 

Упали роси на шовкові трави, 

Згасає день, в вечірнім міражі, 

І солов"ї беруть свої октави.


Ступила Нічка на стежки дібров, 

Шепоче Вітер їй свої сонети, 

А Місяць гладить коси знову й знов, 

Звучать для неї зоряні кларнети.


Жадає День, торкнутися Її, 

І з вуст палких напитися отрути, 

Ввійти рАзом у хвилі вогняні, 

Й тремтіти від солодкої спокути.


Вона, у мріях, вже давно Його, 

В обіймах ніжних Зіркою згорає, 

Летить....Цвіте....Сіяє...Тане....О-о-о!!!!!!

Їх сонячний серпанок роз"єднає.


Вже Ніч стоїть, сама на рубежі, 

А День з-за обрію стрімливо виринає, 

Дарує їй цілунок на межі, 

І ось, вона уже за виднокраєм.



9/14/2015

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.10.2015 12:48  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарні романтичні рядки намарились! ))
Картинка повністю відповідає настрою вірша.

 21.10.2015 08:56  Уляна Яресько => © 

Чудово! Дуже сподобалося! картинно, цікаво, насичено!

 21.10.2015 07:58  Ганна Коназюк => © 

Прекрасна лірика!
Така чудова картина!

 21.10.2015 07:32  Ольга Шнуренко => © 

Сподобався цей поцілунок на межі й такі чудові поетичні віражі!

 21.10.2015 06:54  Тетяна Белімова => © 

Красивий малюнок у Вас вийшов))
Майстерно!