21.10.2015 21:11
для всіх
188
    
  3 | 3  
 © Савчук Віталій Володимирович

День...

День...

з рубрики / циклу «струни»

Сірий ранок

Листопадові сльози

Мокрий ганок

І пожовклий листок


Забарився світанок

У холодній дорозі

Я зроблю на останок

Теплий, хатній ковток.


Розчинюся туманом

У буденнім потоці

Як щоденна ассана

Шлях із дому кудись


Заморочить дурманом

Праця, ще на пів кроці

Кожен день все те саме

Хоч не хочеш крутись


Із порожнім карманом

З ликом, мов на іконці

Вирушаю я прямо

Звідки вийшов колись.


Вечір сірий 

Листопадові сльози

Близькозорий

В ногу вдарив листок...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.10.2015 19:45  Ганна Коназюк => © 

Гарна осіння поезія!.. Дуже відчулось!
Теж, виходячи здому, роблю на останок ковток кави, але часто вже холодної...))

 22.10.2015 10:29  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарний вірш.
Рішення повернутись у більшості випадків потребує мужності.
А лик як на іконці, мабуть, через порожній карман! :))))))))))))))))

 22.10.2015 09:34  Деркач Олександр => © 

сподобалась щоденна асана...в смислі як Образ, а як щоденна-буденна - то ну її)))

 22.10.2015 08:16  Тетяна Белімова => © 

Трішки сумно. По-осінньому...
Все буде добре!

 22.10.2015 02:23  Серго Сокольник => © 

Ой, яка то буденність... "там праця тяжкая... ніколи і помолитись не дадуть..."