11.01.2011 03:46
-
1609
    
  1 | 2  
 © Тетяна КАПУСТІНА

ПІСНЯ ПРО КОХАННЯ

Зі збірки "Прогулянка під зорями"

Лебідка і лебідь - два срібних крила.  

Жорстока й нещадна в них доля була.  

Історія давня, старезна, мов світ,  

Багато пройшло із тих пір довгих літ.  

Але її люблять і досі згадати:  

Про чисте кохання усім розказати. 


Колись народилась маленька лебідка,  

Гарненька і світла, тендітна, мов квітка.  

Тоді ж народився і лебідь малий.  

Малий, та вже мужній, іще й запальний.  

Жили і росли вони в мирі, на волі,  

Допоки разом не зійшлись їхні долі.  

І вже як зустрілись, ні холод, ні злива – 

Ніщо не ламало життя їх щасливе.  

Не можуть прожити одне без одного  

Лебідка і лебідь - дві частки цілого.  

І все б так прекрасно та добре й минало,  

Якби-то година лиха не настала. 


На край налетіла ворожа навала – 

Це воронів хмара із неба напала.  

Лебідку один з ворогів запримітив  

Й будь-що захопити красуню намітив.  

Схопив він сердешну - у кігті піймав,  

Хоч билась, металась - на те не зважав. 


Побачив це лебідь, на поміч летів,  

З-за луків, з-за лісу, з-за синіх морів.  

Не встиг він. Загинула біла лебідка,  

Мов чиста і світла зів`янула квітка.  

Ох люто наш лебідь із ворогом бився!  

За душу коханої віддано мстився.  

І впав чорний ворон від білого птаха,  

Та помста не втішить уже бідолаху.  

Загинула люба - і світ весь загинув.  

Не краще й самому життя це покинуть?  

Життя - наче кара. Лиш смуток і жаль.  

На світ мов накинуто чорну вуаль. 


Не зміг бідний лебідь стерпіти розлуку,  

Не витримав силу найтяжчої муки.  

Полинув у небо, до сонця спішив...  

Склав крила й додолу, як камінь, летів.  

Упав... і спинилося вірнеє серце.  

Душа залишилася біля озерця,  

Де жив і кохав, де зустрівся з любов`ю,  

І де білий день був обагрений кров`ю.  

Весною на місці, де лебідь загинув,  


Малесенький пагін до неба полинув.  

І квітка розкрилась ясна, мов кришталь,  

В ній світло любові було й темний жаль. 


Та квітка щороку тепер розквітає.  

Хто бачить її, той цю пісню згадає.  

Згадає про чисте та вірне кохання,  

Про зорі, про небо, про вечір-світання.  

Любові і вірності символ, та квітка,  

І згадка про лебедя та про лебідку! 



21 червня 2005 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!