30.10.2015 20:59
для всіх
212
    
  10 | 10  
 © Панін Олександр Миколайович

Руйнівна нестяма

Руйнівна нестяма

За мотивами роману «Київ.ua» Т.Белімова

Вони мали абсолютно нормальну родину!
Ну, приклався там кілька разів до неї,
Не стримався…
Череп не проламаний, хребет не ушкоджений?
Усе на місці!
А синці, подряпини, набряки
посходили й сліду немає…

«Київ. ua» Т.Белімова

Нестямний зрив - невідворотний, звичний:

«Крутий», безжальний, сильний чоловік, 

Тиранство начебто йому не личить, 

Та він давно отак чинити звик.


«Була ніхто – я виховав царицю», -

Невпинно вир у голові гуде, -

«Столичного бомонду ти левиця, 

А де повага, де покора, де?»


Хоча від люті вже себе не тямив, 

Кімнатою, мов хворий звір кружляв, 

Вимахував, ще гострими, кігтями, 

Та кожен раз дружину оминав.


«В кайданки, на ланцюг, в сталеву скриню!», 

Жіночий погляд вперше налякав:

На цю нікчему, власність, на рабиню

Чомусь не підіймалася рука..


Колись - коханий, а тепер – потвора, 

Відраза заступила давній страх, 

Пружна, стійка, сталева непокора

Таїлася в зажурених очах.


Впилась у серце остраху крижина, 

Відчув нараз, через шаленства дим, 

Що з літери великої – Дружину

Він втратив остаточно й назавжди.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.11.2015 06:54  Тетяна Белімова => © 

Олександре Миколайовичу, Ви навіть не уявляєте собі, який подарунок Ви мені зробили))

Я обов`язково прочитаю Льоні при зустрічі Ваш вірш. Думаю, що їй сподобається не менше, ніж мені!

"Київ.ua" повернувся вчора з гастролей у Чернівцях. Він Вам теж дякує)))

 03.11.2015 12:32  Світлана Рачинська => © 

Чудовий твір. Тема видається актуальною сьогодні. Проблемна тим, що надто пізно приходить усвідомлення. Сподобалось!

 31.10.2015 09:39  Ольга Шнуренко => © 

У цьому вірші - справжня драма, читала і жахалася кінця, сюжет знайомий і ятрить ще рана - неначе Ви писали про моє житття...

 31.10.2015 09:27  Олена Вишневська => © 

Олександре Миколайовичу, просто аплодую стоячи! "КИЇВ" зачепив дуже не просту тему сімейних відносин і не одна жінка читаючи книгу Тані бачила в ній себе (частково, або повністбю...), та і якщо не примірила в житті таку сукню на себе, все одно не могла залишитися осторонь...
Ви так майстерно підкреслили ту ниточку, яка йде крізь роман , а Ваше заключне слово кригою по серцю ріже:
"Впилась у серце остраху крижина,
Відчув нараз, через шаленства дим,
Що з літери великої – Дружину
Він втратив остаточно й назавжди."
Дякую Вам за Ваше шанобливе ставлення до жіноцтва і ті цінності які Ви несете з собою по житті!"

 31.10.2015 08:38  Тадм => © 

майстерно втілили історію непростих стосунків, Олександре Миколайовичу!

 31.10.2015 01:50  Галя Погуляй => © 

...яка болюча тема! ...але яка ж потрібна і актуальна...
Потрясаюче... потрясаюче передали оте хижацьке бажання потрясти об Дружину кулаком... геть оце домашнє рабство-тиранство! ...Просто от до сліз... обов"язково прочитаю роман пані Тетяни! ...якщо мій тиран не прокинеться вночі лишній раз...