Ти дуже далеко- тебе не дожену
На швидкості світла.
Минуле, прощай, я пишу безіменно
Про літо...
У сни ти приходиш - тебе не чекаю.
Забувся.
Ти спогадом пекла до світлого раю
Вернувся...
Тебе відганяю. До мене приходять
Ті тіні,
Які тебе люблять- і просять вернутися
Нині.
Молитва, молитва - не скінчена битва
На злого.
Забудь мене, прошу, - мені ти не даш
Вже нічого.
Крім болі, яку я терпіти не в силі,
Й розлуки.
Ти тратиш папір на листи, і чорнило,
І руки.
Забуть мене, прошу. Ти, може, не кожен-
Ти - інший.
Ти теж із індіго. Та пишеться Книга
Вже інше.
Щоб стати Героєм, ти мусиш сім воєн
Прожити
І кожную битву у вірі й молитві
Скінчити.
Не згадуй, не згадуй- у сни не заглядуй
Ночами:
Планетів мільйони, замки і кордони
Між нами...
Ти прагнути можеш здолати їх тоже.
Чи варто?
Як хочеш - борися... У сни ж не дивися-
Не жарти.
Бо поруч зі мною, кому вже Героєм
Судилось.
Й мені сотні воєн, прошитих стрілою,
Зустрілось.
Як битви кінчали-молитви читали
До Бога
У дяці за рани, за зустріч коханих
В дорогах.
І далі ми б`ємся- та битва у серці
Триває.
Минаючи втому, вертаєм додому-
Кохаєм.
Плечо до плечати- такий ось початок
Лиш шляху.
На сотні народжень, хрещень і відроджень
Без страху.