Пишу безіменно

Ти дуже далеко- тебе не дожену

На швидкості світла.

Минуле, прощай, я пишу безіменно

Про літо...

У сни ти приходиш - тебе не чекаю.

Забувся.

Ти спогадом пекла до світлого раю

Вернувся...

Тебе відганяю. До мене приходять

Ті тіні, 

Які тебе люблять- і просять вернутися

Нині.

Молитва, молитва - не скінчена битва

На злого.

Забудь мене, прошу, - мені ти не даш

Вже нічого.

Крім болі, яку я терпіти не в силі, 

Й розлуки.

Ти тратиш папір на листи, і чорнило, 

І руки.

Забуть мене, прошу. Ти, може, не кожен-

Ти - інший.

Ти теж із індіго. Та пишеться Книга

Вже інше.

Щоб стати Героєм, ти мусиш сім воєн

Прожити

І кожную битву у вірі й молитві

Скінчити.

Не згадуй, не згадуй- у сни не заглядуй

Ночами:

Планетів мільйони, замки і кордони

Між нами...

Ти прагнути можеш здолати їх тоже.

Чи варто?

Як хочеш - борися... У сни ж не дивися-

Не жарти.

Бо поруч зі мною, кому вже Героєм

Судилось.

Й мені сотні воєн, прошитих стрілою, 

Зустрілось.

Як битви кінчали-молитви читали

До Бога

У дяці за рани, за зустріч коханих

В дорогах.

І далі ми б`ємся- та битва у серці

Триває.

Минаючи втому, вертаєм додому-

Кохаєм.

Плечо до плечати- такий ось початок

Лиш шляху.

На сотні народжень, хрещень і відроджень

Без страху.