Кохання ніжне крило
«Дипломка». Вісімдесяті.
Студентів веселий рій…
До нас консультант приходив,
Кумедний такий старий.
В куточку «Маяк»* мугикав,
Під пісеньки «Ottawan»,
В долоньки ритмічно плескав,
Підтупував дідуган.
Він був дуже дивно вбраний:
В калоші (в тріщинках лак),
В той час уже не вдягався
Ніхто чудернацьки так.
А ще нас всіх дивувало,
Як бабцю свою кохав,
То ліки, то подарунки
Він їй щодня купував.
З колегою все ділився,
Як тиск її, як вона спить,
Для Оленьки все, для неї –
Є сенс йому довше жить.
Ми, юні, усі вважали:
В стареньких, яка любов?
Вам, діду, уже не двадцять,
Невже ще гуляє кров?
Невдовзі ми захистились,
Доросле життя, привіт!
І серед споминів милих
Сховавсь закоханий дід.
Роки пролетіли вітром
І, як буває в житті,
До діда наблизились віком
Колишні студенти ті.
В дівчат посивіли коси,
Не так вже шумує кров,
Але ще більш розумієш,
Яке ж то щастя – Любов!
Вже знаєш, не кожного вкриє
Майнуло й повз пролетіло...
А в діда воно було!
* «Маяк» –популярна марка вітчизняного магнітофона.
м. Харків, Листопад 2015 р
