Щотижня вибухають зоры
Щотижня вибухають зорі
І промені гарячого вогню,
Хапаючись за темінь, тануть в морі,
У морі холоду й планетного дощу.
Вони пливуть у невідомі далі.
Розсіяні забуті і самі.
До тих планет, що є лише деталі,
Загублені в планетному житті.
До простору, до пустоти німої.
Де зорі то краплиночки дощу,
Що миготять секунди долю
Й вмирають з криком - «Я живу».
І заблукавши у космічних далях
Сказали все що знали і могли.
Вони пливуть у невідомі далі
Туди де світ складається з деталей
Загублених в космічному житті.
