Життя...
з рубрики / циклу «Подих осені»
Повсюди ми шукаєм ідеалів,
Блукаємо, знаходячи не те,
Змарніли очі від буденних серіалів,
А серце - потемніло й не цвіте.
Немає в світі, те - що так шукаєм,
Бо він дає лиш те, що в нього є,
Ми любимо і плачемо, втрачаєм,
Пустелю стелимо в життя своє.
Чому так важко нам не озиратись?
Сміятися, боятися і йти?
Знаходити, на кого опиратись,
Спалити біль й позаду всі мости?
Не знаю, мені теж буває важко.
А може, просто легко не бува.
Тому нам варто випустити пташку,
Й лиш щирість пропускати у слова.