03.11.2015 08:15
для всіх
102
    
  1 | 1  
 © Георгій Грищенко

Велика родина

Доторкнулась до нього очима, 

Оглушила вищанням своїм, 

Він очима здивовано блимав

І казав їй – я буду твоїм.


Так його на собі оженила

Й керувала в родині усім, 

Троє діток йому народила, 

Хоч у планах було їх аж сім.


Зупинили нестатки і гроші, 

Зароблять він багато не вмів, 

Були діти здорові й хороші, 

Таких мати завжди він хотів.


Та війна почалася в країні

І забрали до війська його, 

Воював, все віддав Україні

Й повернувся до житла свого.


Інвалідом живе без роботи, 

Хоча й пенсію він заробив, 

Його жінка немає нагоди

Десь робити, щоб рід її жив.


Виживати як нині не знають, 

Грошеняток замало у них, 

Тож від влади підтримки чекають, 

Де багатих чимало й крутих.



м. Київ, 18.02.15.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.11.2015 00:57  Тетяна Чорновіл => © 

Сумні реалії.Теми Ваших віршів взяті з життя.