06.11.2015 19:04
для всіх
133
    
  2 | 2  
 © Савчук Віталій Володимирович

Надіятись...

Надіятись...

з рубрики / циклу «Перехрестя»

Розклеївся

Розбіглися думки…

Туманиться

Тріпочуть листя клена…

Холодиться

Лід закує річки…

Закриється

Душа моя стражденна…


Не хочеться

Не хліба, ні музик…

Торочаться

Слова, як бита пряжа…

Відбудеться

Пройде ще один рік…

Прокинуся

Сніг за вікном, як сажа…


Згадаються

Кохання і обличчя…

Зігріється

Життя і відчуття…

Захочеться

Прожити ще сторіччя…

Надіятись

Це вічне почуття.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.11.2015 20:21  Люлька Ніна => © 

Вдячна за відклик.

 07.11.2015 19:14  Люлька Ніна => © 

Чудово передано почуття і стан душі! Дуже влучно.

 07.11.2015 15:31  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарно!
Чудовий вірш, хоч і сумний. Форма оригінальна. Сніг як сажа особливо відчувся.

 07.11.2015 02:32  Серго Сокольник => © 

Еге ж... Та рано ж, рано ще
Отой душі тужливий щем...)

 07.11.2015 02:00  Галя Погуляй => © 

...гарний вірш - і за формою,і за змістом
не знаю,чи варто зараз застосовувати якісь клеї - творчість - в даному випадку поетична - вже діє зцілююче... Хоча ...можливо талановита і шанована мною авторка пані Лариса і має рацію... окрім ПВА...