09.11.2015 16:44
Без обмежень
235 views
Rating 5 | 4 users
 © Тамара Мандич

До Дня української мови

За селом сіло сонце. Вже чути вечірнії дзвони.

Біля хати співає укупі ціла сім`я.

А у місті покірно мовчать. Тільки царські закони

Не примусять пісні обривати всіх тих, хто співа.


Хоча й знає сім`я, що за ріднеє слово - арешти, 

Хоч і бачить вогонь, у якім догорають книжки.

Що ж за дикість така! Припинили б ви, царю, нарешті

Свій ганебний і підлий світогляд у маси нести.


В Україні вже вечір. Чому всюди чується тиша?

Де славетні пісні ще з пори старожитніх часів?

Стало зараз не краще, а навіть у сто разів гірше, 

Бо не здихався світ від не зовсім здорових царів.


Треба ще пошукати дитині такої бабусі, 

Яка рідною мовою казку розкаже нічну.

Новина: українці віднині говорять "по-руські"!

І від шоку замовкли усі солов`ї у гаю.


А коли ж в Україні не вечір почнеться, а ранок, 

Й мова наша на радість і втіху звучатиме нам?

Взяти б всі українські слова в неосяжний серпанок

І по світу розвіяти, щоб допікти ворогам.


Рідна мова в буремні епохи була наче ліки, 

Що втамовують біль від образ, захищають від зла.

Так нехай же і зараз врятує душі навіки

Тих, хто трохи забув, як звучать українські слова!

 08.11.2015



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Голодомор / Вірш | Тамара Мандич». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Між світами / Вірш | Тамара Мандич 18».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 07.11.2017 20:50  Олена => © 

Дуже допомогли
 

 10.11.2015 00:43  Якобчук Павло => © 

Я у Вашому творі і гідність і душу побачив, що веде перемовини з світом своєю мовою рідною. Тобто від роду набуту. Вчіться та шануйте. Дякую! 

 09.11.2015 21:44  Каранда Галина => © 

колись була така мода у мешканців міст: насміхатися з селян, що українською говорять... десятиліття принижень і насадження комплексу меншовартості. А хто винен??? ніяка політика не змусить людину гнобити іншу за національною, мовною чи ще якоюсь ознакою, якщо людина сама не прагне когось гнобити... 

 09.11.2015 21:09  Тетяна Ільніцька => © 

Гарно, Тамаро, не трафаретно, не пафосно. Дуже по ділу. Вірш гарний, відкриває тему мови з іншого боку. 

 09.11.2015 19:33  Ольга Шнуренко => Лариса Пугачук 

Після закінчення інституту я працювала в школі у Львівській області. Там я спостерігала справжні весілля з дотриманням усіх звичаїв. Дійсно все село допомагає у підготовці до весілля. Особливо запам`ятала живі музики і весільні танці, а ще різні солодкі "смаколики", в моїй області такі тоді ще не готували. Хоча зараз завдяки телебаченню та Інтернету всі господині випікають шедеври... 

 09.11.2015 17:18  © ... => Лариса Пугачук 

Дякую, пані Ларисо!
Знаєте, я особливо гостро відчула проблему зникнення укранських традицій, коли цього літа мала на практиці зібрати фольклор свого краю. Аж раптом зрозуміла, що в моєму місті немає від кого записати хоча б по одному зразку кожного жанру. Це дуже прикро. Дай Боже, щоб щось нове таки з`явилося. Але губити віковічну народну мудрість усе-таки не хочеться... 

Публікації автора Тамара Мандич

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо