12.11.2015 18:46
Без обмежень
97 views
Rating 0 | 0 users
 © Дорогий Дмитро Олександрович

Давай уб’ємо те, що породили

Давай уб’ємо те, що породили.

Коханню вічно жити не дано.

Колись серця так пристрасно горіли, 

Любов закінчилась, немов сеанс кіно.

Забудь мене і я тебе забуду, 

Хоч згадувати буду я не раз.

Думки звільни від пафосу і бруду.

Вогонь в душі запалюй повсякчас.

Нема вже нас, ми кораблі у морі, 

Яким зустрітись більше не дано.

Ми люди різні, ми дві різні долі.

Про нас не знімуть стрічку для кіно.

Кого карати, що у нас не вийшло?

Мабуть, потрібно нам на все забить.

Самому сумно, а удвох нам тісно, 

Давай спочатку навчимось любить.

Прощай навіки, більше не турбую.

Я знаю, що ти гордий в небі птах.

Нове життя від завтра розпочну я.

Зітру з очей невпевненість та страх.



м. Ніжин 13 жовтня 2015



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Любовний вірш, Для коханої [для коханого], Про кохання

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Метастази / Ліричний вірш | Дорогий Дмитро Олександрович». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Немов дощі, лилися її сльози / Ліричний вірш | Дорогий Дмитро Олександрович». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Дорогий Дмитро Олександрович.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Дорогий Дмитро Олександрович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо