13.11.2015 23:01
для всіх
124
    
  1 | 1  
 © Олександра

Драконова

з рубрики / циклу «Присвяти»

Рука торкалась крил тих незбагненних, 

Дивилась в його темні сині очі.

Коли проміння в небі сіяло вогненне

їм друзями ставали тихі ночі...


Дракон піднявся тихо крилами в повітря

Несучи вершницю казково-дивну

Мов через усі тисячоліття

Ніс на спині свою вірну царівну.


Холодом знов відкликнулася осінь, 

Розсіяла лиш золото чарівне, 

У їхніх очах - світилась знову просинь, 

І божевільних мрій своїх наївних...


Дівчину ніс у край її нічних драконів, 

Її щасливого чекав лиш сміху, 

Де слів нема, ні страху, ні законів, 

Знайти лиш щастя те, дівчачу щиру втіху.


Сміялась вона лише своєю осінню, 

Дракон летів з її лише надією, 

В очах радівши тихо, ніжно просинюю, 

Швидким крилом у подорож за мрією...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.11.2015 04:00  Каранда Галина => Оля Стасюк 

Олю, тебе сестричка дракону віддала, нічого?:)))

ну, вітаю вже й тут! Ви обидві умнички.

Колись я не могла повірити, що тобі 13)))

тепер не можу повірити, як в одній сім`ї стільки талантів поміщається)))

 14.11.2015 03:58  Каранда Галина => © 

я правильно зрозуміла, що це присвята Олі? Люди, чому ви не ставите присвят на дні народження???))

 13.11.2015 23:03  © ... => Оля Стасюк 

Замість привітання й побажань...)))){#}{#}