15.11.2015 18:25
для всіх
143
    
  1 | 1  
 © Антоніна Грицаюк

Кричала птахою

Кричала птахою

з рубрики / циклу «Про долю»

Кричала птахою, що ламала крила,

Дивилась ввись і плакала душа,

Не мала віри – думала безсила,

Невже життя не варте і гроша.


Та не змирилась, гоїлася рана,

Манило небо у блакитну вись,

З’явилась правда щира і жадана,

Брехня кричала – «Згинь та стережись!»


Не її верх – оце так промахнулась,

В куток залізла, гадом все шипить,

А правда щиро в очі посміхнулась, –

«Бачиш настала твого щастя мить».


Сміюся я від радості і плачу,

Радію сонцю кожній Божій днині,

Хоч і не маю я ледачу вдачу,

Та хочу ще пожити всій родині.


Бавити внуків, сонце зустрічати,

У лісі в полі вмитися росою,

Та насолоду від життя пізнати,

Потішитися вічною красою.



м.Славута, 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.11.2015 01:47  Серго Сокольник => © 

То й дай Вам Боже, Тоню)

 15.11.2015 23:23  Тетяна Чорновіл => © 

Чудовий вірш!!! Так тримати!!!
Як у брехню не вірити, вона з шипінням відступає!!!
Згодна з Вами на всі сто!!!
Світлої щасливої правди Вам, Антоніно!
Десь Вас довгенько не було! )

 15.11.2015 19:22  Каранда Галина => © 

Живіть довго і щасливо на радість родині!:)