16.01.2011 17:39
-
358
    
  - | -  
 © Наталка Янушевич

Буває так: ти думаєш-гадаєш, 

Як висловить усе ясніш. 

І мучишся, і слово підбираєш, 

Та раптом, наче грім у тишині, 

До тебе прийде ( звідки - сам не знаєш ) 

Натхнення. Як пір’їна чи як струм. 

Як подих вітру. Ти це відчуваєш 

І миттю ловиш Божую іскру. 

Ти вдячний, ти спокійний і щасливий. 

Це саме те, чого ти так чекав. 

Так досконалість з’явиться. Як злива. 

Як приз за те, чим ти перестраждав. 

Інакше творчість просто не буває. 

А якщо є, то це рифмацтва гріх. 

Натхнення миті з трепетом чекають, 

Щоб творчий плід не підняли на сміх. 



Дрогобич, 2006 - 2007

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!