24.11.2015 19:50
для всіх
91
    
  2 | 2  
 © Олександра

Сьогодні

Сьогодні зорі впали із дощем, 

Пустивши корені сліпого світла.

Мене не бачили, мов я - з плащем, 

Душа тоді та й зовсім і не квітла.


А потім - дивне сталося немов, 

Мене побачили, мене спитали, 

Так ненароком плащ скидаю знов, 

Вогонь не згаснув, хоч вони й не знали.


Тоді я вихорем злетіла враз, 

Холодні вІтри - вже не перешкода, 

Вогонь палав, немов як в той ще час, 

І бути з кимось - дало насолоду.


Я не така, яка була для всіх, 

Але й дружити з кимось бракувало.

Що за життя - без звичних своїх втіх?

Любити час мене це спонукало.


А зараз - годі. Все оце - дарма.

Ховатися не треба просто більше.

Для них - звичайна, а собі сама, 

Відкрию душу, хоч це дещо інше..


Сьогодні зорі падали з дощем.

Сьогодні вихорем здійнялась моя мрія.

Я розпрощалась із своїм плащем, 

Звичайна бутиму, плекаючи надію..

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!