24.11.2015 19:50
Без обмежень
37 views
Rating 5 | 2 users
 © Олександра

Сьогодні

Сьогодні зорі впали із дощем, 

Пустивши корені сліпого світла.

Мене не бачили, мов я - з плащем, 

Душа тоді та й зовсім і не квітла.


А потім - дивне сталося немов, 

Мене побачили, мене спитали, 

Так ненароком плащ скидаю знов, 

Вогонь не згаснув, хоч вони й не знали.


Тоді я вихорем злетіла враз, 

Холодні вІтри - вже не перешкода, 

Вогонь палав, немов як в той ще час, 

І бути з кимось - дало насолоду.


Я не така, яка була для всіх, 

Але й дружити з кимось бракувало.

Що за життя - без звичних своїх втіх?

Любити час мене це спонукало.


А зараз - годі. Все оце - дарма.

Ховатися не треба просто більше.

Для них - звичайна, а собі сама, 

Відкрию душу, хоч це дещо інше..


Сьогодні зорі падали з дощем.

Сьогодні вихорем здійнялась моя мрія.

Я розпрощалась із своїм плащем, 

Звичайна бутиму, плекаючи надію..

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі Вірш, Про людину

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Книжкові сльози / Вірш | Олександра». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Привіт. давно тебе чекали / Вірш | Олександра 18». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Олександра.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Олександра

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо