25.11.2015 21:01
для всіх
82
    
  1 | 1  
 © Олександра

Ніч

Ніч синім сяйвом нас усіх покрила, 

І зоряною ковдрою лягла.

Зірками в небі тихо посвітила, 

І за собою казку принесла.


Холодний вітер, темно у віконці, 

І тихо-тихо знову надворі.

Не виглядає більше тепле сонце, 

Йому зараз не місце у дворі..


Засвітить місяць. Неймовірні зорі

Спалахують щоразу у вікні, 

Впаде одна із них у тихе море, 

Мов подарунок, що розкриється весні.


Ну що, підемо? Будем святкувати, 

Радіти тому, що несе зима.

Коли вітри будуть десь знов співати, 

Лишусь із ніччю тихо я одна...


Я прошепочу. Просто те, - що мрію.

Що так прошу я в нічки під крилом.

Увесь цей час - не втратила надію, 

І серце гріло подарованим добром.


Я вдячна вам, яскраві мої зорі, 

Що так малюєте чудово за вікном.

І - місяцю, що світиться у морі, 

І надихає чистим ніжним сном.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.11.2015 00:59  Ольга Шнуренко => © 

Ніч магічна і дивовижна... Вона нас вражає та інколи лякає...