27.11.2015 11:15
для всіх
215
    
  2 | 2  
 © Світлана Орловська

Нічний гість

Нічний гість

Ти ночі цієї

В мій дім завітаєш.

Присядеш край ліжка

Зовсім тихенько.

Поглянувши в очі, 

Мене запитаєш

(твій натяк, що я

Вже давно не маленька)

Чи маю я пам’ять?

Чи спогади ранять?

Чи стала б я ще раз

Твоєю весною?

Хай люди засудять:

«Тож прокляті!» - скажуть, 

Аби лише поруч, 

Аби лиш зі мною…

Ти скажеш, що ночі

Давно вже холодні

І грім прогримів

Так безглуздо між нами.

Чому ми чужі?

Чом так професійно

Ми вірними стали, 

Проте – ворогами?

Тебе прожену я, 

Мов дивну примару.

Залишиться слід лиш

На ковдрі благенькій.

А знаєш, в цю ніч, 

Як ніколи, ти правий!

Бо ж справді - давно

Я уже не маленька…



2015рік

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!