Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
28.11.2015 12:49Мініатюра
Про Голодомор  Про душу  
81000
Без обмежень
© Ольга Моцебекер

Поцілунок з небес

Пам`ять

Ольга Моцебекер
Опубліковано 28.11.2015 / 32843

Тетяна була в цей вечір вдома одна. Вона проводила вечори на самоті дуже рідко, але цього разу чоловік з дітьми поїхали до бабусі. Виглянула у вікно: темно і сиро. Спати не хотілося, сіла писати статтю. Фрази не складалися в рядки, чомусь замість інформації для статті пам`ять підкидала фрагменти з давніх бабусиних розповідей про голод, про людей, що пройшли крізь пекло голодного часу. Сумна посмішка відбилася на обличчі жінки: цей день був Днем пам`яті жертв голодомору, ось пам`ять і завантажила зі своїх архівних полиць приховану за іншими спогадами інформацію. Те, про що хотілося забути, але слід було пам`ятати.


Тетяна запалила свічку, поставила на вікно, прочитала молитву за упокій бабусі і родичів, душі яких давно пішли в простір Вічності. Вона тричі низько вклонилася своєму Роду. Жінка подякувала тим, хто зумів вижити в періоди важкого голоду 30-х років і в післявоєнний голод, тих рідних, хто пішов під час голоду за межу життя й забрав з собою на небеса тягар пережитого болю.


Її подяка рідним звучала за силу, за витривалість, за вміння залишатися людиною навіть у тих умовах, коли зло проникає в тіло й назовні, пожирає людину, породжує в ній звіра й нашіптує: «убий, щоб вижити». Тільки велика сила волі й добра ставить в таких умовах великий щит зі словами «НІ! якщо і вмирати, то разом». Лише велика сила любові дозволяє віддати останній шматочок картоплини - сестрі, подарувати останні обійми (коли вже набрякли руки і не слухаються) - братові, останню підбадьорюючу посмішку - матері, послати в останнє повний ніжності погляд - дружині, що пригортає до себе холодне тіло дитини. Лише величезна сила материнської любові дозволяє віддати останнє знайдене зернятко - дитині, своїми молитвами врятувати її від подиху смерті.

Тільки велика сила духу дозволяє з гідністю відійти в інший світ, забравши свій біль з собою. І лише велика жага до життя дозволяє пройти всі кола пекла, голоду, війни, знову голоду, і вижити, щоб ЖИТИ і пам`ятати. Така сила була у роду Тетяни, їй було за що дякувати.

«Дякую» Тетяни звучало всьому Роду за знання, за захист, за вміння виживати, рятувати, любити, гідно зустрічати смерть і не менш гідно приймати життя ...

Тетяна не стала гасити свічку, вирішила: «нехай погорить годинку, нехай свіча стане маяком, знаком пам`яті». Жінка сіла в м`яке крісло, заплющила очі. Як подяку, від Роду вона отримала послання. Перед очима виникло величезне коло, контур якого складався із світла. Це коло утворили люди, які тримали один одного за руки. Всередині кола з`явилася плетена корзина великого розміру з хлібом. З цієї хлібниці до Тетяни лилися потоки світла, але не досягали жінки. Потім від Тані до корзини полинули її власні промені світла. Як подяка - потік світла з хлібниці став довшим. Промені світла, що йшли від жінки, й світло з кола тягнулися один до одного, як близькі люди протягують руки один до одного при зустрічі після тривалої розлуки. Посередині шляху обидва потоки світла перетнулися і пішли далі: світло Тетяни вглиб хлібниці, а світло з кола до жінки. Потім з`явився образ ангела у вигляді хлоп`яти, і Тетяна почула дитячий сміх. Сміх звучав так чітко, ніби в реальності дитина стояла поруч біля крісла. Таня відкрила очі.

Часу минуло зовсім мало. Сон чи видіння, не важливо. Жінка була щаслива, як дитина, яку поцілували та обдарували батьки. Вона знала, що далі в житті у неї буде все добре, свій поцілунок з небес і благословення Роду вона вже отримала.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
25.11.2015 Проза / Мініатюра
Птица
02.12.2015 Проза / Мініатюра
Лынь
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
05.12.2016 © Маріанна / Казка
Звір
Мініатюра Про Голодомор
28.11.2015
Поцілунок з небес
02.11.2013
Поцелуй с небес
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 4.89 (МАКС. 5) Голосів: 9 (8+1+0+0+0)
Переглядів: 806  Коментарів: 8
Тематика: Проза, Мініатюра
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 30.11.2015 10:20  © ... для ГАННА КОНАЗЮК 

Приємно, що саме таке сприйняття. Вдячна за теплий відгук. 

 29.11.2015 20:54  ГАННА КОНАЗЮК для © ... 

Твір має потужну світлу силу. Прочитала, уявила і ніби теж отримала якщо не поцілунок, то принаймні усмішку...
Дякую Вам, Ольго, за твір! 

 29.11.2015 20:42  © ... для Мальва СВІТАНКОВА 

Так сприймається, бо ж тема стосується кожного. Вдячна Вам за відгук. 

 29.11.2015 20:36  © ... для Панін Олександр Миколайович 

Саме так, життя триває. Маємо пам"ятати. Дякую за відгук. 

 29.11.2015 20:35  © ... для Тетяна Белімова 

Дякую, Танечко. Молитву за убієнних голодом К.Мотрич тільки но прочитала. Сильна. Спасибі, що згадала про неї.  

 29.11.2015 12:34  Мальва СВІТАНКОВА для © ... 

Зачепила історія щирою подачею автора.
Дякую, пані Ольго, що написали про це. 

 29.11.2015 09:00  Тетяна Белімова для © ... 

Олю, прочитала на одному диханні - як все твоє. І чомусь уявила відразу себе на місці героїні і не лише тому, що вона теж Тетяна.
Хотілося б написати твір про всіх українців, замордованих страшним голодом у 32-33 роках... Аби весь світ знав про геноцид нашого народу.
Не знаю, чи ти читала "Молитву..." Катерини Мотрич? Такий світлий реквієм по всіх загиблих від голоду.
Назва вийшла символічна. Пам`ять жива. Вона може матеріалізуватися у несподіваних, навіть буденних з нашого кута бачення, речах. 

 28.11.2015 22:06  Панін Олександр Мико... для © ... 

Коли не згасає Пам`ять,
коли з`єднуються промені Світла
із минулого з теперішнім
і відбувається "поцілунок з небес",
Це означає, що
Життя триває. 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +8
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +36
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +87
ВИБІР ЧИТАЧІВ
03.12.2011 © Т.Белімова
29.08.2010 © Віта Демянюк
23.02.2013 © Тетяна Белімова
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
27.03.2012 © Микола Щасливий
01.04.2012 © Каранда Галина
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди