Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
29.11.2015 03:07Поема
Про кохання  Про життя і смерть  Про рідний край  
Легенда про Довбуша
30000
Без обмежень
© Серго Сокольник

Легенда про Довбуша

Серго Сокольник
Опубліковано 29.11.2015 / 32854

ПРОЛОГ

Що за постать стоїть

Вдалині від людської оселі, 

Наче хвиля тремтить, 

І зникає у темряві скелі?

Це фантазії плід?

Чи відлуння гірської природи?

Чи одвічний політ

До свободи - у скруті народу?

Хто ти, Довбуше, - хлоп

Чи розбійник, хоча й благородний?

Доля випала, щоб

Жив ти вічно, Герою народний.

..................................

У ПОШУКАХ МОЛЬФАРА

Не флояри приглушений спів.

Не вітрів завивання і чари…

В глибині непролазних лісів

Віднайду я криївку Мольфара.

Стежка вгору крута і слизька.

Над потічком місток, наче стрічка

Ненадійна, легка та хитка, 

Та нема що втрачати Марічці…

Бо коханий пішов в небуття…

Помирав він у муках пекельних.

То навіщо – без нього життя?

Полонини ридають і скелі.

Вже темніє… Невже не дійду?

Доведеться ховатись до ранку, 

Колисати болючу біду, 

Та ятрити негоєні рани -

Біль душі… Ай! Провалля! Усе!...

Хто це? Звіром, немов блискавицею, 

Хто мене, безпорадну, несе

Очі – владною сірою крицею?…

.................................

Чи людина ти, чи звір, 

Чарівник-мольфаре?

Посеред величних гір

Волоха* примара?

Із глухих часів прадавніх

Ти живеш і нині

Десь в Бескидах, в кожній дАні

Лісу й полонині.

.................................

*Багато хто споріднює мольфарів

зі старослов’янськими волхвами.

Слов’янські волхви – це, можливо, 

карпатська жрецько-шаманська група

кельтів – волохи (галл. Volcae), 

пов`язана з тотемом вовка.

.................................

ЗУСТРІЧ З МОЛЬФАРОМ

Він дивився на мене.

Здригалася кожна клітинка...

Чорні прядки волосся його

Тріпотіли під вітром Карпат, 

Ніби кублище змій…


Він дивився крізь мене…

І голос пронизливий: «Дзвінка?...

Ти прийшла до обійстя мого

Після жаху від страт, 

По отруту. Брехати не смій!...»


-Я бажала, бажала шалено

Коханою зватися жінкою.

Я позбулася всього, 

Бо стікали і доли, і гори

Сльозами журби…


Ось намисто черлене

І талярів срібних торбинка.

Проведи мене шляхом – до нього…

Дай мені забуття мандрагори, 

Чарівник-ворожбит!

.................................

Чи людина ти, чи звір, 

Чарівник-мольфаре?

Посеред величних гір

Волоха примара?

В громовицях і стрімнинах

Дримбу твою чути.

Та чи можеш ти людину

З небуття вернути?

.................................

СПОГАД МОЛЬФАРА

Як пізнали круті гори, наші полонини

Де опришки – діти лісу - стежками ходили.

Два пістолі за чересом, топірці та кріси, 

Танцювали арканА – аж луна над лісом!


Ватажок Олекса Довбуш знав таємні чари, 

Бо колись зустрів хлопчина чаклуна-мольфара.

Величезні каменюки підіймав він легко.

Із корінням вирвав якось молоду смереку.


Заговорений був легінь дивними словами:

«Не пролий ти кров невинну. Не живи з жінками.

Три зернини я вкладаю у твою правицю.

Третє слово - не виказуй нашу таємницю»

.................................

КАРТИНИ З МИНУЛОГО:

.................................

ОЛЕКСА ДО МАРІЧКИ

Стан твій гнучкий, як у ласки, 

Коси – як звивиста річка.

Вийди, кохана любаска, 

Вийди до мене, Марічко!

Стала ти сяйвом зірниці, 

Прихистком дикому звіру…

Знаєш мою таємницю, 

Та як собі – тобі вірю.

.................................

НАОДИНЦІ

Ах, Марічко! Які

В тебе ніжки стрункі...

Як купалась ти щойно

У вирі ріки, 

Я від хіті завмер, 

Все тебе виглядав...

Йди до мене!

І ніжку на мене постав!..

Ох, ці ніжки...

Вони ж чи туди завели?...

Наче ліжко, 

Нам вранішні трави були...

Чи на щастя

Ми разом, а чи на біду...

Своєчасно

У хату до тебе прийду!..

...........................

СТЕФАН ДЗВІНКА

Ой, Олексо, дні минулі, 

З любкою не бути!

Вже скували тобі кулю

На загибель люту.

Тре 12 служб над нею

В церквах відслужити, 

Щоб з наступною зорею

Вже тобі не жити.

Кулю ту налаштували

Зерна, і пір’їни.

Підла зрада підкладала

Чорну волосину

Із твого чола, опришку, 

Наймитовий сину!

Я звільнюсь від тебе в ліжку, 

Від ярма й данини!

.................................

...Сиплеться порох по люфі...

...Серце п"яніє від люті...

-Ти за Дверима, Олексо?

Скоро відійдеш далеко...


Сивий від пороху дим...

Будеш повік молодим...

Хочеш Марічки? Тримай

Кулю! У вічність рушай!!!...

.................................

ОСТАННЯ ЗУСТРІЧ

-Тебе я кликала, коханий мій, 

Бо бачу снів тривожний плин:

Стікаєш ти страшною раною, 

Під деревом, де сам-один, 


Без зброї… гавкіт наближається

Собачий… Стефан – на чолі…

-Дурниці щось тобі ввижаються!

Немає зброї на землі, 


Такої, щоб завдати шкоди нам!

Хай навіть дідьк-о на чолі!..

Отак життям, мов лезом ходимо...

Усе блукаємо в імлі...

......................................

...Давно несу я смерть панам, 

Не проливаю кров невинну, 

Та тільки ти – моя провина…

Чи ж ця любов зашкодить нам?

Повір мені, моя єдина…

.................................

НІЧНИЙ ВІЗИТ ДОВБУША

-Ти за дверима, чи любка?

Най поговорим, як люди?

Ходять чутки у громаді:

Стефан – причетний до зради?

.................................

Не врятує дивний звір, 

Що сидить у грудях…

Гей, Олексо, сину гір, 

Кара тобі буде!


Бо багатства не беріг, 

Щедрий будь до кого, 

А кохання, як на гріх, 

Зажадав чужого...

................................

ОСТАННІ ХВИЛИНИ

...Куля пробила плече.

Кров безупинно тече.

Сутінки стали густими…

Де ж ви, мої побратими?


Бартка з пістолями – вам!

Ніц не віддам ворогам.

Куля – відплата за хіть…

В гори мене віднесіть!..

.................................

Буде зі мною розп’яття

В ніч, коли знято закляття…

.................................

Чи людина ти, чи звір, 

Чарівник-мольфаре?

Посеред величних гір

Волоха примара?

Бачиш вглиб і бачиш ввись

Ти завжди далеко…

То чому ж не зупинивсь

У той день Олекса?

.................................

МОЛЬФАР ТА ДЗВІНКА

-Що ж... - задумливо мовив Мольфар -

Дивно склалось... А може - не склалось

У Олекси життя... Щедрий дар, 

Бачу дав я даремно. Так сталось, 


Що не зміг попередити я

Вашу зустріч, що долею стала.

Дзвоном стало останнім ім’я, 

Що дзвенить... Що у серце запало.


Як я врізав йому три зерна

У долоню, поставивши захист, 

Знав, що згуба для нього одна -

Буть коханням охопленим навхрест...


Не по тебе прийшов він у світ.

Не для пестощів згуби хмільної.

Він змарнілий людський родовід

Мав полити живою водою, 


Чи-то кров’ю зажерливих псів, 

Що народ наш щоденно терзали, 

Наших гір, і річок, і лісів

Хазяями облудливо стали!


Він надію народу надав!..

А загинув, мов зрізаний колос...

...і здригнувся, неначе упав, 

у Мольфара від розпачу голос.


Хочеш, Дзвінко, отрути? Бери.

Мандрагора сльозою стікає.

Це останні Мольфара дари.

Йди до Нього. Мерщій! Він чекає!..


...і як Дзвінка отруту взяла

Що зведе її вмить в домовину, 

Був Мольфаром задуманий план...

Знов у нього в руках три зернини...

.................................

...Десь простує Дзвінка боса...

Там трава м"яка...

Ноги змочені у росах...

І в руці рука...

І голівку похилила

На ЙОГО плече...

..Не віднайдена могила, 

Де ріка тече, 

Де смереки над водою, 

Наче вояки, 

Налаштовані до бою, 

Стали край ріки...

Сірий камінь під горою, 

Вкритий тліном чар, 

І неспішною ходою

Йде туди Мольфар...

Три зернини... Поцілунок, 

Міць, гаряча кров...

Так освячений дарунок

Оживає знов.

.................................

ЕПІЛОГ

Рвуться в серці кайдани - дивись!

Пломеніють майдани - дивись!

Революція дзвонами б’є!

За свободу! За щастя своє!


Задум втілив карпатський Мольфар.

Три зернини - опришкові дар -

Повернув. І вживив у серця...

...Як тобі боротьба до лиця, 


Український народе-герою!

Ти за Волю готовий до бою.

Зріє часточка Довбуша в нас, 

Бо порив до Свободи - не згас.


Ми йдемо. Бо майбутнє нас кличе!..

.................................

...А у Довбуша мужнє обличчя...

...А в Марічки постава струнка...

Поміж гір протікає ріка, 


Понад нею місток чарівний

Де, як цвіт розквітає нічний, 

Душі поряд Олекси й Марічки…

Та далеко... У вічності річка…

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
27.11.2015 Поезії / Любовний вірш
Первый снег. Свидание
01.12.2015 Поезії / Ліричний вірш
Мираж
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
05.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Для нещасливих у Коханні (Алегорія)
04.12.2016 © Вікторія Івченко / Сатиричний вірш
Вакханалія у росіян. Вакханалия в Украине...
04.12.2016 © Уляна Чернієнко / Вірш
Пливи, Кусто
04.12.2016 © Марянич Михайло Миколайович / Вірш
Роздуми про життя
04.12.2016 © Панін Олександр Миколайович / Драматичний вірш
Два шляхи
Поема Про рідний край
19.02.2016 © Григорій Божок
ВІД ТРИПІЛЬЦІВ ДО УКРАЇНЦІВ
29.11.2015
Легенда про Довбуша
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 3 (3+0+0+0+0)
Переглядів: 66  Коментарів: 7
Тематика: Поезії, Поема
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 01.12.2015 01:38  © ... для Лариса Пугачук 

Ото ж... Дякую за розумний коментар) 

 29.11.2015 16:29  Тетяна Чорновіл для © ... 
 29.11.2015 16:27  © ... для Тетяна Чорновіл 

От Таню, я Вас просто люблю) 

 29.11.2015 16:25  Тетяна Чорновіл для © ... 

Ще раз перечитала епілог.
Чарівно. 

 29.11.2015 16:23  © ... для Тетяна Чорновіл 

Так, Таню. Задум був дещо раніше, а оце віднайшли час, фабула склалась,і за 3 дні видали готовий продукт. Як на мене, дуже вдала кінцівка твору, що немаловажно, погодьтесь. Ми не хотіли, щоб була просто стара легенда, і за допомогою фіналу створили нову. Є й ще одна оригінальна тема... Та це вже хай кожен віднайде сам))) Взагалі, я- вдоволений працею. Дякую Вам, сонечко) 

 29.11.2015 16:15  Тетяна Чорновіл для © ... 

Твір фундаментальний.
Обом співавторам шана.
Патетично звучить, та тут доречна патетика.
Моє "чудово"! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +34
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
13.12.2013 © ГАННА КОНАЗЮК
08.09.2013 © НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ
17.04.2011 © Борейко Петро Васильович
23.12.2011 © Тетяна Чорновіл
14.09.2011 © Ілля Герасюта
02.10.2011 © Тетяна Чорновіл
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди