28.11.2015 23:25
Без обмежень
290 views
Rating 5 | 5 users
 © Бойчук Роман

ЯНГОЛЯТА СВЯТОГО МИКОЛАЯ

У звичайній маленькій сімї росли двійко маленьких діток: Євгенко та Іринка. Зимонька за вікном розкидала лапаті сніжинки. Дітки зачудовано дивилися крізь шибку і усміхались. І раптом дівчинка промовила:

- Ого, який білий і пухнастий сніг!..

- Ні, - заперечив їй братик, - то насправді не сніг, а білі, пухнасті пір‘їнки. – Іринка зайшлася веселим сміхом.

– Пір‘їнки? Що там на хмаринках сидять лебеді?

І тут у їхню розмову втрутилася мама. Вона пригорнула дітей і сказала:

- Любі мої дітки, а чи знаєте ви, що вже дуже скоро до нас із небес на землю прийде Святий Миколай?

- Правда? – радісно перепитала Іринка. А оченята Євгенка аж засяяли від почутого. Вони обоє добре знають, що та ніч, коли ходить по землі Святий Миколай, чарівна. І коли вони прокинуться вранці, то їх неодмінно, чи то під подушками, чи просто в ліжечках, чекатимуть омріяні подарунки. А ще солодощі та запашні мандаринки. Бо ж як без них? Запах мандаринок першим прокрадається до носиків малечі і, лоскочачи їх, будить зі сну.

- Ура! – раптом вигукнув братик Євгенко. – Іринко, давай з тобою напишемо листи до Святого Миколая!

- Умм.. – скривило губки маленьке дівча. – Я ж не умію писати.

- Не хвилюйся, донечко, - заспокоїла Іринку мама. – До наступного року ти вже знатимеш гарненько всі літери і зможеш з них складати слова. Зі слів речення. І вже сама зумієш написати Святому Миколаю листа. Ти просто ще маленька. Повір, таких, як ти, дуже багато.

- А є ще такі малесенькі - малесенькі дітки, котрі навіть не вміють говорити. – продовжила Іринка.

- Так, є, – усміхнулась мама. – Тому ти свого листа до Святого Миколая намалюєш!

- Точно! – вигукнув піднесено Євгенчик. - Ти просто намалюєш свої бажання. А я намалюю і ще й напишу. Бо ж я старший . І вмію складати букви у слова. Правда, мамо? – сяючим поглядом запитував маму малий.

- Аякже, правда! А поки ви будете малювати та писати свої листи, я розповім вам про помічників Святого Миколая.

- Про Ангеликів? – перепитав упевнено Євгенко, дістаючи кольорові олівці та аркуші білого, як сніг, паперу.

- Саме так, про Ангеликів. А звідки ти знаєш? – поцікавилась мати.

- Нам вихователька в садочку казала…

- І нам казала наша вихователька. – додала своє Іринка. – А ще ми малювали Ангеликів. Але я свого Ангелика забула у шафці в садочку. –Іринка вдала, що засмутилась і скривила свої маленькі губки. Але одразу весело продовжила : - О, я придумала! Намалюю ляльку. Хочу, щоб таку мені приніс Миколай. І домалюю їй крила. І буде вона Ангеликом.

- Чудова ідея! - сказала мама. - Які ж ви у мене розумники. Отож слухайте. У кожного з нас є свій Ангел-охоронець…

- І навіть у татка? – перепитала донечка.

- Так, у татка теж є свій Ангел-охоронець.

- Дивно, - раптом промовила дівчинка.- А я чомусь думала, що у мене, у Євгенка і у тебе, мамо, один Ангел-охоронець. Це —тато. Матуся розчулено посміхнулася до Іринки і сказала:

- Так, звісно, татко нас любить і охороняє від усього злого. Та у кожного з нас є ще свій невидимий Ангел-охоронець. Так-так. Ми його не бачимо. Він пильнує за нами з небес і завжди оберігає нас від усякого лихого. І кожен із цих Ангелів служить Святому Миколаю.

- Як служить, мамо? – нетерпляче запитав Євгенко. Відвівши свій пильний погляд від свого аркуша, на котрму вже були намальовані контури машинки.

І мама продовжила свою розповідь:

- З давніх-давен відомо, що Святий Миколай носить подарунки тільки чемним діткам. Але ж не буває абсолютно чемних діток, правда? Ось ви, наприклад, не хотіли вчора ввечері збирати іграшки. Як ви гадаєте, це було чемним з вашого боку?

- Ні!– сказали дітки, сором‘язливо опустивши додолу свої зіркаті оченята.

- То значить, Миколайко до нас не прийде? І ніяких подарунків нам не буде? – Засмучено, і ледь не плачучи, запитала Іринка.

- Чому ж? – спокійним голосом спитала мама. – Сьогодні ви ті іграшки зібрали. А ще з‘їли гарненько все, що я вам дала на вечерю.Я сказала, що ви у мене просто молодці. А це означає, любі мої, що ви сьогодні були дуже чемними.

- І Святий Миколай до нас прийде і принесе нам подарунки. – продовжив мамину думку вголос Євгенко.

- Але це станеться, якщо ви і надалі будете такими ж послушними, - зауважила матуся.- Бо Ангелики якраз цілий рік записують, а потім підраховують усі добрі і погані справи. У них на кожну дитину заведено по дві книжечки. В одну вони записують все хороше, що зробила дитина. Це біла книжка. У чорну книжку записують всілякі непослухи і погану поведінку.

- Це так само, як у Сонька-Дрімка. Є дві парасольки: чорна і біла? – спитала у мами Іринка.

- І чорну він крутить вночі над нечемними дітками. І тоді їм нічого не сниться. А білу над чемними дітками. І їм сняться гарні сни. – доповнив Іринчині слова розумник-братик.

- Як ви усе знаєте! – сказала мама і додала: - Тому будьте терплячі І зовсім скоро ми дізнаємось у якій книжечці про кожного з вас написано багато-багато.

- А що ще Ангелики роблять? – раптом запитав Євгенко.

- Ангелики допомагають Святому Миколаю тієї чарівної ночі рознести всім діткам подарунки. Адже самому Миколаю не впоратись із цим. Ніч надто коротка, а діток так багато…

Заслухані діти хутко взялися домальовувати та дописувати свої листи Святому. А коли завершили, то притулили свої малюночки до грудей, а потім поклали на підвіконня. Того вечора дітки були по-особливому чемними. Звично навколішках помолилися, кожен до свого Ангела-охоронця:

«Ангелику мій, все при мені стій, 

Рано, ввечір, вдень, вночі – будь мені у помочі.»


Вони солодко спали. Уві сні посміхались, бо над їхніми головами Сонько-дрімко крутив свої білі парасольки із барвисто-казковими снами. А коли вранішнє сонечко торкнулося їх рум‘яних щік, дітки швиденько гайнули до підвіконня, на котрому вчора залишили свої листи до Святого Миколая. На місці малюнків-листів лежали два малесенькі, білі, пухнасті завиточки….Пір‘їнки із крилець Янголят Святого Миколая.

КІНЕЦЬ.

Близькі за тематикою матеріали шукайте в розділі Казка, Для вчителів, Про щастя, Про казку, Про добро

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Шоколад / Вірш | Бойчук Роман». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «На деревах не листя… (музика та виконання - Марисі ЛАВРИ) / Пісня | Бойчук Роман». Ще більше Ви зможете прочитати на персональній сторінці автора Бойчук Роман.


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні твору

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 03.12.2015 08:40  © ... => ГАННА КОНАЗЮК 

Щиро дякую! ;) 

 03.12.2015 08:40  © ... => Ольга Шнуренко 

Дякую, Вам. Приємно! ;) 

 30.11.2015 01:01  ГАННА КОНАЗЮК => © 

Гарна казочка!)) Святкова...) 

 29.11.2015 15:54  Ольга Шнуренко => © 

Написано ніжно, тепло, з любов`ю! Тепер будемо чекати на розповідь про подаруночки))) 

 29.11.2015 11:53  © ... => Тетяна Ільніцька 

Привіт! Дякую, Таню! Радий Тобі! ;) Навзаєм - здоров"ячка і безмежного щастя всій Твоїй сім"ї! 

 29.11.2015 09:27  Тетяна Ільніцька => © 

Дуже зворушлива історія)) Приємно, що знаю всіх трьох героїв казочки))))
Хай щастить усій Вашій родині!
Чудових подарунків Вашим діткам від Святого Миколая!  

 29.11.2015 01:27  Панін Олександр Мико... => © 

Світла казка. 

Публікації автора Бойчук Роман

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо