Рожевий сон
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Десь аж на кінчиках вій
Сіється сну густина,
В глиб полохливу до дна
Подих відлунює твій.
Сплески туманів навкруг…
В них за тобою пірну,
Тишу рожевого сну
Раптом відчую на слух.
Дна неосяжність чи злет?
Вічність чи трепетна мить?
Стиха розгадку шумить,
Шерхне в вітрах очерет.
В тепле безсніжжя зими
Сходить туманами сон,
Б’ються серця в унісон,
Ніби пташина крильми.
Трепетну мить осягну
Дивним сум’яттям душі
На поцілунку межі,
В чарах рожевого сну…
