07.12.2015 02:02
для всіх
112
    
  6 | 6  
 © Панін Олександр Миколайович

Розірвався Морок

Розірвався Морок

Уривок з повісті «Естафета»

"Неримоване, не вірно наголошене,
часом розхристане життя моє,
але, все ж таки, внутрішній стержень,
прихований ритм і внутрішня рима є"

О. Шнуренко

Розірвався Морок, вибухнув.

Повернулося світло і обпекло очі, 

прорізався слух і роздер вуха, 

дивні пахощі затьмарювали

щойно повернуту свідомість.

Наче крізь прозору тремтливу завісу

деформував краєвид…


Жовток сонця, 

в якому кривавою цяткою

проступав зародок зловісного

курчати, 

чорно-брунатний водоспад, 

хрипів, мов струмінь чорної крові

з перерізаної горлянки скелі.

Шерех листя, співи птахів

злилися у божевільну какофонію –

скрегіт, дикий регіт нетутешніх істот…

Нечистий потік перекочував каміння, 

породжував химерну піну -

слину скажених псів…


Морок, Морок! Де ти? Повернись!


Голос… Лагідний, ніжний:

- Зачекай, не впадай у відчай.

Розплющ очі, подивись…

Він наважився: ласкаве сонце, 

срібний водоспад, стрімкий рух

гірського потоку…

- Подивись на мене, - співав Голос, -

почуй мене, повір мені.

Я навчу тебе знову бачити прекрасне, 

знову чути потаємні сонати щастя, 

посміхнись, вже час прокидатись..


Він намагався утримати залишки сну, 

благав незнайомку не кидати його…

Як останній привіт долинув шепіт:

- Я довго не прийду.

Настають жахливі часи

потворних втілень.


Запам’ятай мій спів, 

виборюй радість…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 09.12.2015 23:06  оксамит => © 

Ваші твори завжди рятують, і надають сил

 07.12.2015 20:40  Богдана Копачинська => © 

Містично!

 07.12.2015 10:42  Ганна Коназюк => © 

Як добре, коли є такі голоси!.. "Виборюй радість"... - ці слова візьму собі за пораду))
Чудовий вірш! Неземний!..)

 07.12.2015 10:22  Олена Вишневська => © 

"Запам’ятай мій спів,

виборюй радість…" {#}

Завжди можна знайти рятівну ниточку, яка не дозволить потонути в цілковитому МОроці нашим душам, треба тільки дуже цього хотіти, інакше нічого не врятує...

 07.12.2015 09:11  Тетяна Белімова => © 

Усе навколо нас - це боротьба злих і добрих сил.
Якщо жіночий голос є оберегом від зла - це чудово))
Мені здається, ще не читала у Вас верлібрів. Гарно вийшло! Успіху!

 07.12.2015 09:08  Тетяна Белімова => © 

Ще не читала, але скажу відразу, що мені також ось ця віршована мініатюра Олі, взята за епіграф, дуже сподобалася))

 07.12.2015 03:00  Ольга Шнуренко => © 

Такий дійсно вибуховий початок твору. Різкі дієслова і раптом дивні пахощі…

А потім цей жовток сонця, чорно брунатний водоспад і перерізана горлянка скелі – образи лякають і вражають…

А тут ще й какофонія звуків - реалістична картина вимальовується перед очима і оживає аудіо візуальна феєрія…

Коли на зміну реготу і скреготу пролунав лагідний голос – я заспокоїлася…

А коли прочитала про лагідне сонце і стрімкий срібний водоспад, відчула – морок відступив, і з’явилася впевненість, що радість скоро засяє в душі, як сонце…