Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
09.12.2015 15:02Есе
Про життя і смерть  Про час  
 
Tenue
40000
Для дорослих (18+)
© оксамит

Tenue

Достиганням хлібів
Широтою Душі,
На адресу вишневого саду,
Там барвінок зацвів, простягнувсь і просивсь.
У ту ніч, яку звуть зорепадом...
Я пишу і кричу -
Вирвіть Душу мені,
Оте Серце без жалю і болю...
Знаю треба змиритись і відпустить,
І не можна сказать - Я з Тобою (Оксамит)
оксамит
Опубліковано 09.12.2015 / 33037

Час-дивовижне явище.., його так мало, коли запізнюєшся і так багато, коли чекаєш.

Я дивлюсь у вікно і уявляю, як падає сніг... От-от все стане білим і на цьому чистому полотні можна буде створювати свої візерунки. І вже не важливо якого кольору була раніше земля... Саме так я зараз сприймаю своє життя.., все що турбує-минеться, з`являться нові образи і мрії...


Я не вірю в жіночу дружбу, але те, що нас пов`язувало було схоже на той випадок, коли маленький окрайчик хліба хотілося поділити рівно навпіл, а виходило так, що більший шматочок віддавався тому, кому він потрібніший. Це було без отого жіночого базікання, без пліток, без заздрощів, без отих жіночик таємниць, це було так коли у величезному світі, люди знаходять саме свою людину... Я не хочу говорити про тебе в минулому часі. Тобі сьогодні п`ятдесят п`ять... Якихось вісімнадцять днів розділяю тебе від твого свята... Написаний мною сценарій до твого торжества залишиться вічним. Хочу, щоб все-все стало білим і чистим, бо так нелегко і важко бачити, як гасне світло...


Привіт, мій далекий, єдиний і жаданий. Я давно Тобі не писала. Важко писати в нікуди, і іще важче не отримувати відповіді. Ніч.., я не сплю вже хто зна скільки... Ти мовчиш... Я незнаю де Ти, з ким Ти, і скільки кілометрів нас розділяє... А я прилучаюсь до світу неспокійних думок. Кожен день я сприймаю, як надію і незнаю якого кольору НАДІЯ, бо кожен прожитий день має свою фарбу. Я не боюсь самотності, у мене її мало, але в даний момент це напевне гірше за самотність. Дивні зараз ночі, такі зоряні і місячні, живою картиною лягать на душу. Не описати і не визначити колір. Дорогого коштує та барва.

Згіркла холодна кава-не п"ється. В пачці меншає сигарет. Вирій думок із спокійний добрих у шалені і вітряні... Вже не образа і не біль, але й не байдужість. Хочеться, щоб невідомість і недомова, безколірно згасли у тому красивому зоряному небі. Рішуче заперечення і осудливе мовчання, невже так легше? Колись станеться так, що я не прийду, а ти чекатимеш, і мені нецікаво буде кому дістався зайвий квиток.., і слова про мрію заради якої стають поетами... Глибоке і продумане.., а на папері все виходить не так...


Я не хочу думати про тебе в минулому часі. Тобі сьогодні п`ятдесят п`ять... Ось-ось зараз затарабаниш у ворота і змінивши голос кричатимеш - Откривай!!! Галя прийшла!!! І ми з тобою у чорних атласних спідницях у мереживних блузках з гордовитим виглядом по станції, а у спину чутимем - чиї то дві пішли?., аж земля задвигтіла... Там де ми, там завжди свято, будь то школа де наші діти провчились десять років, чи то в когось іменини, чи променад по базару, чи навіть просто чаю попить, і тільки нам з тобою довірять говорити слово і вручати квіти Київському архієпіскопу, який закладав капсулу на будівництво храму на нашій станції, і ще безліч дрібниць і важливих подій з яких можна зробити незабутнє і яскраве. Я знаю ти прийдеш і я наготую твоїх улюбленних голубців, і ти врЄжеш бокальчик винця, а я потягну сто грам, згадаєм усіх добрим словом, врубим музику, нав`яжемо хусток, наміряємось нарядів, напридумаємо, насміємося, десь і поплачем.., обнімемось, і довго довго стоятимем на дорозі допоки розпрощаємось... Це було так коли у величезному світі, люди знаходять саме свою людину...


Привіт моє рідне... Я давно Тобі не писала. Важко, сумно і боляче-розлучатися так, по живому і мовчки. Вже не дозволяю собі сліз. Душа розривається, вию. Я незнаю, що трапилось... Хочу, щоб все все стало білим. Думки в бездонну яму, а тривога наростає повільно, крапля за краплею. Ми писали живий роман, не паперовий-справжній... Я незнаю де Ти, з ким Ти, і скільки кілометрів нас розділяє... Ніч... Нема ні кави ні сигарет... Небо-дивне, зоряне місячне... На сусідській хаті флігер із дзвониками.., вітру нема, а вони грають... Музика.., вона рятує. В уяві дивні сполуки фарб. В очах глибока задума... Напевне нічого страшного, коли в світі на одне щастя буде менше... Геть сумніви, Ти найрідніший за самою дальньою даллю!


Грудневий ранок блимає червоним оком...Я дивлюсь у вікно і уявляю, як падає сніг... От-от все стане білим і на цьому чистому полотні можна буде створювати свої візерунки. Чуттєва краса. Яскравість, виразність. Бездогане нанесення. Виняткова стійкість. Вірю в себе, не боюся, не зволікаю себе у жалість. Колір-Душею, Серцем.


Я не хочу думати в минулому часі... Крізь голе гілля тополь, що за дорогою, миготять зорі. Є зорі на землі і на небі. І найдорожчі ті, які світяться в душах людей. Є зорі непомічені і не відкриті часом, вони такі високі, що не вистачить життя, щоб піднятись до них.

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
27.11.2015 Проза / Нарис
Просто про тебе
28.12.2015 Проза / Мініатюра
Червоний декаданс
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
02.12.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
Сан Санич
30.11.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
За ялинкою
30.11.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Лист
Сповідь-покаяння
23.11.2016 © роман-мтт / Мініатюра
Годувальниця (замальовка)
07.11.2016 © Лука / Оповідання
Острів
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 4 (4+0+0+0+0)
Переглядів: 88  Коментарів: 7
Тематика: Проза, Есе
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 13.12.2015 14:35  Люлька Ніна для © ... 

Аллочко, Ваш твір - це журлива сповідь душі, така жалобно і щира. Співчуваю і розділяю Вашу скорботу за такою неймовірно важкою втратою. Тепіння, витримки і най Вам Бог допоможе пережити це горе. Утішаю і тепленько пригортаю Вас до свого серця. 

 10.12.2015 09:06  Тетяна Белімова для © ... 

Пані Аллочко... неймовірний твір!
Я розумію, як непросто поставали слова нарису... Важкі обставини...
Бажаю Вам внутрішнього миру і спокою!  

 09.12.2015 23:08  © ... 

ДЯКУЮ ВСІМ ЗА РОЗУМІННЯ І ПІДТРИМКУ! 

 09.12.2015 21:47  Панін Олександр Мико... для © ... 

- Скажи, мудрий ведун, найближча людина покинула мене, що маю робити?
- Свято бережи дорогий образ у серці і тоді ви зустрінетесь колись на стежках нескінченності...


Ваш твір може бути духовними ліками для багатьох людей... 

 09.12.2015 19:29  Якобчук Павло для © ... 

Дуже мяко та мирно, хто знає чи зможе хтось додати свого ще не відданого тепла. + 

 09.12.2015 15:37  Ольга Шнуренко для © ... 

Хочеться і поспівчувати, і обійняти, підтримати, щось щире і тепле сказати...

Але так боязко порушити атмосферу сповіді...

Це ессе - світла пам`ять вашій подрузі, яка назавжди залишиться сонечком у вашому серці, і зіронькою - в душі...

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +11
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +55
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +38
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
29.08.2010 © Віта Демянюк
09.12.2010 © Тундра
17.12.2014 © Микола Васильович СНАГОВСЬКИЙ
05.04.2012 © Т.Белімова
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди