Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
11.12.2015 12:21Оповідання
До Різдва Христового  Про родину  
10000
Без обмежень
© Сергій Петрович Мошенський

Святвечір

Сергій Петрович Мошенський
Опубліковано 11.12.2015 / 33070

Ввечері пішов сніг. Куди і чого він пішов я не знаю, але по дорозі сніг зустрів Завірюху. Вона його завертіла, закружляла, кидала то на дерева, то на будинки, погнала з міста на поле. А там на нього чекала Метелиця: по перемітала дороги, стежки. Мороз його щіпав то за носа, то за щічки. А біля лісу напали на нього білі вовки Віхоли – куряви, цілу ніч завивали за вікном: «у –у –у». Сніг відбивався від них то лопатами, то січкою, аж змокрів. А вранці втомився: ліг, задрімав… 

Сонечко встало і я прокинувся. А як же! Сьогодні Святий вечір – це коли в небі засяє зірка, її промінець, як ліхтарик, посвітить на бабусин хлів. А там у сіні народиться маленький Ісусик, який, коли виросте, стане богатирем, щоб спасти всіх людей. А ще сьогодні до нього прийдуть три волхви, принесуть йому подарунки. Спустяться Ангели з піснями, - це такі воїни небесні, що захищають малечу від злого діда Бабая, який діток забирає уночі в торбу, якщо вони бешкетуючи не лягають спати. Потім покотяться до Ісуса овечки, прийде і бабусина кізонька Берізка, і киця Мура, курочка Ряба, кудлатий Рябко, - так розповідала мені матуся перед сном. Тому ми всі їдемо сьогодні до бабуні Ганни на Святий вечір, щоб побачити, як прийде Різдво. А ще мені мама заборонила їсти всяких добреників поки я не скуштую кутю. Мені дуже хотілося по скоріше спробувати тієї чарівної Куті, і побачити Чудо… 

Ми виїхали у «свинячий голос» - так мама сварилась на тата, коли він запріг Вороного у сани. Мене поклали на сіно, в шубі, валяночках, рукавицях, закутали у пухову хустку, тільки очима блимаю. Зверху вкрили кожухом. Щоб було швидше, поїхали коротшою дорогою, навпростець через три села посадками. За нами порипував сніг, під такт дзвіночків на збруі Вороного тато мугикав «добрий вечір тобі», а я у санях, як у колисці, дививсь на небо, чекав на Зірку. Пахло мамою, ягнятами, сіном, зимою, яблуками, зорями… 

Ірод проклятий почув, що ми їдемо, бо наслав на нас зненацька ніч. Вітер бився із снігом, сіре небо боролося і з місяцем та зорями. З за дерев виглядали темні силуети сторуких потвор, які хотіли затримати нас. Вороний провалився у кучугуру снігу, тато сварився на «дідову ковіньку», а матуся притуляла мене до грудей і шепотіла коляду. Раптом небо стало зоряним, вийшов Місяць із мли і освітив все навколо. По місячній доріжці я спускався, як по ковзанці, аж до бабусиної хати, матуся вела Вороного, а тато ніс кошики з подарунками...  

Бабусина світлиця була вся наповнена запахом ялинки, ароматом страв, що пливли з печі, грушами – дичками в узварі, борщем з квасолькою в горщику, теплом від кіросинової лампи, та свіжостеленого сіна. Долівка притрушена м’ятою, татарзіллям, полином та отавою, а це цукерками. Я відразу поліс на лежанку і звідти дивився заспаними очима на родинний Вертеп: менші діти вошколупилися в сіні, шукаючи в ньому цукерок чи монеток, а як повезе, то й залізного карбованця. Пізніше, за родинною вечерею бабуня скажуть, що то Святий Миколай згубив, коли приходив вітати з Різдвом Христовим. Старші брати та сестри накривали дванадцять страв на стіл, що стояв у покуті. А посередині столу красувалась в макітрі багата Кутя. Чоловіки внесли житнього Дідуха, за яким забіг погрітися й морозенко. Поклали дванадцять соснових полінець для печі. Жінки ж обступили колиску, яка була підвішена до сволока в іншому кутку хати. Всі вітали тітку Меланію з народженням сина. 

- Петрику! Іди привітайся із своїм меншим братиком Васильком, - позвала мене тітка. 

- Христос рождається! – промовила бабуня. 

- Славімо його! – відповіла в один голос вся велика родина.  

Зайшов дідусь у світлицю і урочисто промовив, що Святвечір розпочався. Перехрестившись запросив усіх до столу. Взяв першу ложку куті і підкинувши до стелі промовив: 

- Щоб були хлопчики, як горобчики, а дівчатка, мов ластівочки…» 

І хоч пройшло вже понад півстоліття від того родинного вечора проведеного в селі, та я й досі не можу збагнути в чому ота чарівність, сакральність Святвечора, магія духа українського Різдва. Можливо вона в отих народних традиціях, що несли в собі ідеали любові, прощення, щедрості. В отих сільських звичаях, обрядах, що є яскравим прикладом українського світосприйняття – працьовитості, гостинності, поваги до предків, відчуття святості родини. А можливо в отих, забутих нами, настановах, що передавалися від роду до роду: 

«…у Святвечір вся родина має бути разом, щоб протягом року пам’ятали про цінність родинних зв’язків. Той хто проведе Святий вечір поза сімейним колом, весь рік блукатиме світом, почуватиме себе одиноко. Простити всім кривдникам своїм, і попроси вибачення у своєї родини, а перш за все у батька та неньки. Уся родина, усе живе й неживе, що мало стосунок до сім’ї готувалося до урочистої зустрічі цього свята. Навіть річ, що була де – небудь забута або кимось позичена повинна була до цього вечора повернутою в родину. Вірили, що Різдво Ісуса Хреста принесе в кожну родину мир, спокій та здоров’я всіх її членів.» 

Віщували, молились, співали діти про радісну звістку, розносячи побажання ці в кожну українську оселю, кожне село, кожне місто, на всю Україну. 

НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
11.12.2015 Поезії / Вірш
Лист до Святого Миколяя
22.12.2015 Поезії / Вірш
Хрест долі
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
08.12.2016 © ГАННА КОНАЗЮК / Мініатюра
Знайомство з сюрреалізмом
07.12.2016 © Титаренко Оксана Олександрівна / Мініатюра
Щастя
07.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Пілігрим
06.12.2016 © Ірина Мельничин / Новела
Ілюзії
05.12.2016 © Наталка Янушевич / Мініатюра
Думав "Чого тобі, жінко?"
Оповідання До Різдва Христового
15.07.2016 © Меньшов Олександр
СЕЙ ДЕНЬ ТОРЖЕСТВУЙТЕ...
11.12.2015
Святвечір
12.01.2012 © Дарія Китайгородська
Чудасія перед Різдвом
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 141  Коментарів: 1
Тематика: Проза, Оповідання
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
06.12.2016 © роман-мтт
Що ви читали з Герберта? Поділіться враженнями. +9
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +53
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +37
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +88
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
26.03.2012 © Піщук Катерина
29.08.2010 © Віта Демянюк
27.03.2012 © Микола Щасливий
18.09.2013 © Тетяна Белімова
23.02.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди