Зима
Ударить спокоєм легкий серпанок,
Жорстока тиша стрінить під вікном,
Закрутить голову та кава із філіжанок,
Накриє вечір ніч своїм сукном.
Огорне холодами білі-білі хати,
Присипле попелом на чистий сніг,
Зима поволі світло почина вбивати,
Побілить в місті кожний геть поріг.
Закрутить в вихорі безмежної розлуки,
Ударить щоразу у груди білим склом,
Почервоніють геть уже замерзлі руки,
Метелиця здійметься за вікном.
Почнеться безлад. В будь-якому сенсі.
Новини вибухнуть знову як колись...
Посіє сірим десь у піднебессі,
Втікають знову разом хтось кудись...
Сніжинки вихором охоплять сині гори,
Ялиночки-красуні - десь в хатах,
Здалось, - повсюди біле дивне море, -
Зима з короною у всіх містах.
