16.12.2015 12:29
для всіх
67
    
  - | -  
 © Григорій Божок

ПЕРСТ БОЖИЙ

Дитяточко народилось - 

В небі зірка засвітилась. 

Лико нове засіяло – 

Людей більше в світі стало. 

Дорослі в личко заглядають,  

Свої риси в нім шукають. 

І дитятко золоте 

Розвивається й росте. 

Личко морщить, бува – плаче 

А доля його уже скаче! 

Вітром віє, сонцем сяє - 

Що ж дитя в житті чекає!? 

Підростає, розквітає… 

Батькам - кращого немає! 

Люди дивляться, радіють,  

Що ж ця доля тут посіє! 

На Божому щедрім полі 

Ростуть добрі і злі долі. 

Душу Бог коли вселяє,  

З нею й долю визначає. 

Бог ревнитель, в душу горне 

Всі покоління попередні. 

Аж до четвертого коліна,  

Без винятку чи заміни. 

Хто з дідів – прадідів як жив – 

То так й малому заслужив! 

Предки праведні в дитяти – 

Доля - подарунок в свято! 

Коли ж гріхи – чередою,  

В малого доля буде злою! 

В Божому промислі залежність 

Та волі Божої безмежність. 

То ж прийшло собі в життя 

Непорочненьке дитя,  

А в житті його чекає,  

Що з поколінь Бог назбирає! 

По життю - характер, вчинки 

Наводять на лице хмаринки. 

Коли ж тут злії прибамбаси – 

На обличчі зморшки чи гримаси! 

Як в житті добрих вчинків повно – 

З віком чоло стає духовним! 

Його Господь благословляє – 

Постава благовидністю сіяє! 

Коли на спадкоємну злую долю 

Злі вчинки сиплються поволі,  

На старість - не лице, гримаса, 

Жахнешся, як зустрінеш часом. 

Літня людина Перстом Божим 

На злу чи добру долю схожа. 

Все те, що її душа вміщає,  

Бог на обличчя виставляє. 



м. Київ., 3.11. 2011р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!