БАГАТІ ТЕЖ ПЛАЧУТЬ
(Почута історія)
1
Коли дитина народилась,
На небі зіронька зійшла,
Влилась в сузір’я, засвітилась,
Між інших місце зайняла .
Достойне місце, як і треба
В галактиці і у світах.
І дивиться на всіх з неба,
Чи є в нас віра, божий страх.
2
Любов й ненависть, різні вчинки…
У вухах громом прогуло:
«У нас довірливих стосунків
Ніколи зроду не було!»
Як не було, то вже й не буде,
Суспільна думка не про них.
То є не те, що бачать люди.
Якщо це гріх, то смертний гріх!
3
Та й щоб не дав, то буде мало,
Лиш труп засвідчить, що він жив
Для них. І щоб не сталось -
Всіх самовіддано любив.
Слова і вчинки, їх оцінка
На шальках років і терезів…
Сумною сталася кінцівка
Стосунків чад та їх батьків.
4
Вже всі батьки. Цей хліб відданий
Сущих й прийдешніх поколінь.
Дітям буде так само, як з батьками -
В цьому - і Вічність й Далечінь.
Така тут Азбука життя,
Та й свої Башти сторожії.
Й сьогодення, й майбуття,
То ж пожинаєш, що посіяв.
м. Київ., 19.07.2011р.