Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
17.12.2015 19:25Есе
Для вчителів  Про літо  Про життя  Про місто  
10000
Для дорослих (18+)
© Райан Ріенер

У стані Самоти

Райан Ріенер
Опубліковано 17.12.2015 / 33317

- У стані Самоти -


• У стані Самотності, я починаю втрачати мозок. І під струменями води, у кубічній ванній кімнаті, в брудній ванній; я. Сам.


• Знаходжусь - у країні - Ідіократії: Вже третій повний день у дешевій квартирі, у центрі міста, за три тисячі рублів за день, і так - вже більше місяця... Щоденно... Тут повзають таргани. 


• Влаштувавши Колонію у моєму мозку, вони усе товстішають та невпинно набирають вагу, харчуючись, моїми думками та солодкими мріями. Це треба припинити. Тарганів, треба витравити. Інакше, я стану таким самим тарганом, як і вони... Нікому НЕпотрібним.


• Я генерую план, хоча мозок і затьмарений, - в мене ще ніхто не міг відібрати волю... Свободу? Тобто, чи вільний я? Не знаю, сам. А вода, діє розслабляюче, змушує тіло остаточно затьмаритись, втратитись у абсолютну німоту. Воно важке, і не слухається більше (чи виконує потаємне бажання?). Я сідаю у брудну ванну. Бруд до бруду, тлін - до попелу. Ховаючись у власному крихкому тілі, намагаюсь отямитися, але... Жорстокі та німі краплі забивають мене без жалю. Не маючи сили піднятись, я згортаюсь у 


• || немовля || •


• І усе, що мені лишається, це... віддатись Пустоті, яка зробить усе сама... Так, як треба. Мені не боляче, не весело, - мені просто "нічого". Я затикаю якийсь отвір п`яткою: створюючи для себе небезпечну пастку. Вода крапає... Як усе довершено. Стікає по спині, по колінах, утворюючи щось, своїми непостійними струмочками, схоже на прозорі мацаки медузи, такої ж прозорої, як і будь-яка морська. Її непостійне існування, створене на моїх колінах, уявою, маренням - скоро закінчиться. Вода швидко заповнює забруднений старий залізний човен. Із вітрил крапає. Саме так, як із мого волосся сльози крапають, утворюючи скляний екран волоспаду. Я прихований? водою, що росою огортає мене. І я бачу, я вже у зеленуватому морі, де усе біологічне різноманіття, залежить лише від моєї уяви. Світ - створений мріями, які ми особисто паскудимо. а Творимо іноді. Ми - немов різнобарвне поле, у якому: трава і бур`ян із квітами борються... 


• І ось, таргани вже хвилюються, перебувають в неспокої. У напів-повному Океані (мене), вже плавають руки - морські голуби. Цей мікровсесвіт ідеальний, його нема кому ганьбити і нищіти. Тут є: лишень мирні голуби, та медузи, що творять це зеленувате море. Бо у воді, - багато заліза, як у іншокольоровій крові. 


• Моя подорож триває. Її стереже неминуче закінчення, та я помічаю, якщо зовсім не ворушитися, на ногах залишаються малесенькі бульбашки. І, рівень Океану підвищується, невже ми потонемо? Чи нам сховатися у цих маленьких підводних бульбашках? 


• Краплини наповнюють море, не лишається часу на роздуми. Достатньо! Я поринаю(?) Тону? Ні, я усе собі планую. Раз. Два. Три! Я вимикаю сльози і відриваю п`ятку, відмикаючи безодню на дні моря... Шлях до усього лайна. Сам, вкладаюсь спати я, на дно, .. поки час не з`їсть ту саму воду. Я - в утробі, і ще дихати не можна, - не закінчились пологи. 


• У безодню йдуть всі сльози, а і з ними тонуть й таргани. І у вухах, - купа рідини... Кубічний світ залишили всі звуки. Лиш безодня, власні звуки через воду все несе. А вода відходить, ніжно відпускає тіло, пестить... Це ні з чим не є зрівнимим. Покидає рідина, я ковтаю кисень вільно. Відпуска мене вода, - знов в полоні гравітації. Є лише вона і я, а вода втікає. 


• Я - як нове немовля, знову народився, .. на дні, лежу, як мертва риба. (Чи тарган?) 


• Мені потрібна тепла ковдра - близької людини душа. Далі, річ комформна, - треба в магазин. Потім - знов в самотності безодню... 


~ ... ~ 


• Я у Самоті один? 


Москва ~о2•о8•13~
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
17.12.2015 Проза / Оповідання
Мій книжковий Будиночок
17.12.2015 Проза / Казка
Летіть же Ви у Височінь
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
02.12.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
Сан Санич
30.11.2016 © Арсеній Троян / Оповідання
За ялинкою
30.11.2016 © Світлана Нестерівська Індіго Лана / Лист
Сповідь-покаяння
27.11.2016 © оксамит / Мініатюра
СВІТЛІЙ ПАМ"ЯТІ ПРИСВЯЧУЮ...
23.11.2016 © роман-мтт / Мініатюра
Годувальниця (замальовка)
Есе Про місто
27.02.2016 © Вадим Фішер
Наступна зупинка
17.12.2015
У стані Самоти
17.12.2015
Не хочу виходити на вулицю
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 1 (1+0+0+0+0)
Переглядів: 46  Коментарів: 4
Тематика: Проза, Есе
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 18.12.2015 16:21  © ... для Олена Вишневська 

Ще раз дякую, такі відгуки... Чудово, значить буду додавати і інші твори на цей ресурс.) 

 17.12.2015 23:40  Олена Вишневська для © ... 

Я Вас розумію і ця особливість твору мені дуже відчулася! Щасти Вам) 

 17.12.2015 23:16  © ... для Олена Вишневська 

Дякую за коментар та те, що Ви витратили дорогоцінні хвилини свого життя на мій твір. Це дійсно твір, як кажуть "із особливого списку", які деякі бажають приховати від інших... Але іноді так хочеться поділитися із цим світом своїм власним відчуттям оточуючої трансцендентної матерії буття свого життя... 

 17.12.2015 19:35  Олена Вишневська для © ... 

Дуже сподобалось! Люблю такий стиль написання з відвертими і іноді навіть непередбачуваними метафорами! Болюче і важке, бо пологи "себе самого" такими і є (і ще ніколи не знаєш, якого оновленого себе ти отримаєш, бо таргани річ непередбачувана...).
Здається, я пропустила Ваші перші публікації - обов`язково за нагоди надолужу втрачене)))
Вітаю Вас на пробі! Натхненного пера Вам! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +33
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
12.04.2011 © Закохана
09.12.2010 © Тундра
29.08.2010 © Віта Демянюк
17.04.2013 © Тетяна Белімова
22.09.2013 © Тетяна Белімова
06.01.2012 © Т. Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди