Сучасні вірші, проза, твори Літературні твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя
Корзина: +0

 [Логін]
 [Пароль]
23.12.2015 10:08Оповідання
Війна 2014 Україна  Про тварин  
20000
Без обмежень
© Олекса Т

Котобандерівець Гаврош

Всім котобандерівцям зони АТО присвячується
Олекса Т
Опубліковано 23.12.2015 / 33488

Десь далеко пролунала тріскітня пострілів. Михайло подивився в той бік. В темряві ледь було видно траси від куль. Вояка підняв бінокль і провів огляд околиць блокпосту. Цієї ночі начебто на його чергуванні було все спокійно. Аж раптом він помітив якийсь рух поряд метрах в п’ятидесяти. Він швидко направив в той бік свій автомат і ткув ногою свого напарника який сидів поруч.

- Що? – підхопився на ноги побратим. – Що сталось Михайло?

- Тихше, прикрий мене. Тут якийсь рух поруч. Я обійду зліва, якби не зайшли нам в тил.

- А може привидилось? – спитав Микола.

- Може, але треба перевірити. – Михайло зник в темряві.

Вийшовши зі сховища блокпоста він зробивши кілька кроків відповз далі в напрямку, де помітив якийсь рух. Зупинившись на хвилю, почав роздивлятись пильніше через оптичний приціл нічного бачення. Десь вже зовсім рядом знову якийсь ледь помітний рух. Палець ліг на курок. В повній тиші несподівано пролунав якийсь ледь чутний писк.

``Зараз я тебе падлюку дістану’’ - подумав Михайло готуючись до кидка на кілька метрів вперед.

Стрибнувши і перевернувшись він встав на коліно і ледве не натиснув на курок, як побачав через приціл маленьке кошеня. Воно зігнулось дугою і засичало на величезну постать, яка насувалась на нього. Кошеня стало у бойову позу, вигнувши спину та піднявши вгору маленьку лапку, аби гідно зустріти ворога. І тут сталось щось незрозуміле. Ворог замість нападу на маленьку істоту, став раптово нерухомим. Кошеня засичало на ворого.

Михайло став на коліна і покликав:

- Киць, киць... йди-но сюди, дурнику, я не чіпатиму тебе. Ну, йди дитино, йди. Я нагодую тебе.

Кошеня хвилину, ще постояло збентежено у войовничій позі, але дитяча цікавість взяла гору і воно піднявши хвіст рушило в сторону людського голосу.

Махайло, аби не злякати довірливе кошеня, не зрушив з місця поки воно не понюхало його і не підійшло до самих рук. Він взяв кошеня обережно обома руками та притулив до щоки.

- Який ти м’якенький, братіку. А чого тремтиш? Не бійся. А може тобі холодно? - Михайло однією рукою легенько притиснув кошеня до себе.

Тримаючи автомат напоготові в другій повернувся до блокпосту.

- Ну що? – спитав його тихо Микола.

- Дивись, якого я порушника впіймав. – поставивши автомат на землю, сказав Михайло.

Микола повернувся обличчям до нього, і ледь розгледів у тому маленькому комочку в руках побратима кошеня.

- Що ж ти малеча вештаєш сам поночі? Тут можна й на міну натрапити – сказав Микола.

- Кошеня тихенько м’явкнуло, вітаючи нового знайомого.

- Я з нього справжнього воїна зроблю. Буде зі мною вахту нести.

- А чого це тільки з тобою? Ми ж разом завжди виходимо на пост.

- Ну, тоді буде він нашим молодшим черговим по блокпосту. Доречі, є якісь думки, як назвемо котобандерівця? – спитав побратима Михайло.

- А давай назвемо Атошка. Він же на війні знайшовся – запропонував Микола.

- Ні, якось дуже по-ватному звучить. Знаєш, Миколо, я в дитинстві читав книжку про одного хлопчика з Франції. Він у часи їхньої революції, аби допомогти своїм бійцям, вибирався за барикаду з мішечком і ходив між трупів урядових солдат та збирав патрони для повстанців. Як зараз пам’ятаю, звали його Гаврош.

- Дивне ім’я. Але якщо він був майданівцем, то я згоден.

- У нас їсти немає нічого часом? Нагодувати малюка було б непогано. – спитав Микола.

- Ні, Колю, немає. Я вже й сам про це подумав. Вже скоро зміна прийде, прийдеться потерпіти нашій малечі. На візьми, погрій кошеня – Михайло обережно протягнув кошеня побратиму.

Небо поволі почало сіріти на горизонті. Через годину прийшла зміна і Махайло з Миколою повернулись на базу.

Микола роздобув десь молока у кухаря і приніс кошеняті.

- Ну, я піду посплю. За сніданком даси мені Гаврошку нашого доглядати - сказав він свому старшому по варті.

- Добре, домовились - відповів Махайло.

Як Микола вийшов, він знайшов в бліндажі мисочку і налив молока. Кошеня несміливо підійшло до миски та принюхалось. Наважившись таки попити, Гаврош сів біля краю миски та почав сьорбати поволі молоко. Михайло ліг поруч і мовчки дивився на маленького приблуду.

‘’Бач, як обережно сьорбає``, - подумав – ``мабуть вже забув, що таке молоко. А запах пороху, здається, добре пам’ятає’’.

Михайло зручно пристроївся на лежанці і витягнув ноги. Він згадав, як розвідники розказували, що ті нелюди з того боку хапали котів і кішок обливали їх скипідаром, прив’язували до хвостів палаючі палиці і гнали нещасних тварин на заміновані зони.

‘’А щоб вам довіку в гарячій смолі варитися, падлюки’’ – кров аж закипіла в його серці. – ``Може і твою мамку так вбили, братіку Гавроше’’.

Михайло нагнувся і ніжно погладив малечу по спині. Котик повернувся і облизуючись подивився на вояку.

- Їж, маленький, я не заважатиму - зручно вмостивши бушлат під голову, сержант прикрив очі.

В ніпівсні йому пригадалось дитинство.

Ось він бавиться з сусідским котом Ваською, великим і найбільш шанованим котярою на їх вулиці. Той ліниво ходить поміж дітей, як наглядач, і нарешті прилягає в тіньочку. Ясно світить сонце.

Потім він побачив свою трирічну донечку Оленку і подумав:

‘’Ось повернусь додому і привезу тобі, донечко, котика Гаврошку. Буде тобі з ким бавитись. Разом виростите і станете добрими друзями’’.

Втомлений вояка, тихо засинає. Кіт, випивши все молоко і вилизавши своє маленьке тільце, намагається забратись на ліжко. Нарешті це йому вдається і він, принюхуючись, зручно вмощується на грудях у Михайла. Зібравшись у комочок та підібравши маленького хвостика під себе, кошеня, глибоко зітхнувши, теж засипає, відчувши себе у безпеці.


Отака вона війна. За всіх часів однакова - жорстока та кривава. І в той самий час вона єднає все живе та ласкаве, обігріваючи людей та тварин любов’ю, якої їм так бракує на фронті. А поєднані любов’ю – природа та люди – непереможні.

Калгарі, Альберта, Канада грудень 2015
НадрукуватиПортфоліо автора
*Збереження публ. для прочитання пізніше
26.08.2015 Проза / Нарис
Чужина
Чудово Добре Посередньо
Найновіше
03.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Грудка
01.12.2016 © Маріанна / Мініатюра
Паморозь
30.11.2016 © роман-мтт / Нарис
Інженери всесвітів
29.11.2016 © Маріанна / Казка
Смолоскип
28.11.2016 © Меньшов Олександр / Роман
Світ таємничий, світ наш древній… (Частина 1. Осколки. Історія 2)
Оповідання Війна 2014 Україна
18.01.2016 © Вікторія Івченко
СКРИПАЛЬКА
23.12.2015
Котобандерівець Гаврош
05.10.2015 © Арсеній Троян
Останній гарнізон
Сподобалось? Підтримай Автора, поділись посиланням:
Рейтинг: 5 (МАКС. 5) Голосів: 2 (2+0+0+0+0)
Переглядів: 71  Коментарів: 4
Тематика: Проза, Оповідання, АТО, кошеня
ОБГОВОРЕННЯ
Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 16.06.2016 05:57  © ... для Каранда Галина 

Дякую пані Галина за щире вітання. Впевнений що вам вернеться вдесятеро. 

 10.06.2016 12:29  Каранда Галина для © ... 
 24.12.2015 19:16  © ... для Тетяна Белімова 

Дякую за добрі слова. 

 23.12.2015 10:20  Тетяна Белімова для © ... 

Зворушливий і дуже людяний твір. Сподобалися деталі, які олюднили страшну пащу війни - спогади воїна, мрії і сни. І звісно, образ самого Гавроша!
Успіху Вам! 

БЛОГ "ВІЛЬНІ ТЕМИ"
27.11.2016 © Каранда Галина
Підвищення мінімалки - чергове "благо", або "де собака зарита" +34
25.10.2016 © роман-мтт
Укрзалізниця: тарифи - ніщо, романтика - наше все!!! +35
09.10.2016 © роман-мтт
Зомбі-Україна: про альтернативну Україну +84
05.09.2016 © Каранда Галина
Тест: Чи легко Ви орієнтуєтеся на сайті Проба Пера"? +77
ВИБІР ЧИТАЧІВ
04.10.2011 © Марина
27.03.2012 © Микола Щасливий
09.12.2010 © Тундра
23.02.2013 © Тетяна Белімова
24.04.2013 © Тетяна Белімова
17.04.2013 © Тетяна Белімова
Літературне інтернет-видання "Проба пера" ставить за мету сприяти розвитку української культури та мови. У нас можна відшукати твори українською та російською мовами сучасних авторів України. Всі доробки віршів, прози, публіцистики друкують завжди самі автори або редактори за їх особистою згодою. На літературному порталі тільки вірші та проза сучасників.
© "Проба Пера" | 2008-2016
admin@probapera.org

Редакція сайту не завжди поділяє погляди та політичні вподобання дописувачів, тому відповідальність за зміст творів несуть самі автори.
«Проба Пера» - це культурний простір без ненависті, в якому повага між учасниками найвища та беззаперечна цінність.
©  Авторські права на твори застережені і належать їх авторам
© Передрук матеріалів в електронних ЗМІ та на веб-сайтах дозволений тільки за наявності гіперпосилання на probapera.org
© Право на передрук творів у паперових ЗМІ та іншій поліграфічній продукції (а також відтворення у будь-який спосіб в аудіо чи відео форматах) належить авторам і дозволений лише за їх письмової згоди