22.01.2011 03:25
-
602
    
  2 | 4  
 © Блакитна Мрія

Закинута…

Закинута… в холодну далечінь, 

Куди і промінь сонця не дістане. 

Де крига, лід, немає відчуттів. 

Немає болю, серце замерзає. 


Закинута тобою,мов в полон. 

Немов у прірву скинута брехнею. 

Наче заклювала диким орлом, 

Навіщо ти мене поранив нею. 


А я так вірила в споріднені серця, 

Що ця любов, нам послана із неба. 

Два різні тіла, та одна душа, 

І кров,що так бурлить у венах. 


Я віру цю,наївно берегла, 

Мов квітку подаровану тобою. 

Як символ ніжності, любові та добра… 

Ох почуття… я стала їм рабою. 


Вони мені кайдани одягли 

Ще в той момент, коли тебе зустріла. 

Коли моєї ти торкнувсь руки, 

Коли всередині душа стремтіла. 


Навіщо доля зустріч берегла? 

Якщо у тебе почуттів немає. 

Коли для тебе я - «іще одна», 

Наївна, що так віддано кохає. 



20.01.2011 р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!