23.12.2015 21:41
для всіх
226
    
  5 | 5  
 © Уляна Яресько

Від Жінки

Від Жінки

Незбагненні вуста, мов червоні пелюстки герані.

Йшла травою босоніж - комети спиняли свій лет...

Заворожлива Жінко, це з тебе колись Модільяні

Малював у Монмартрі нестерпно-принадний портрет?


Ти споїла безсонням поетів натхненних без ліку -

Розлили́ся у ві́ршах нектари надземних чеснот.

Не один... не один із тобою ставав чоловіком, 

Перед образом зваби притьма́ падав ниць Ланцелот.


А твоєї любові нестримно-солодкі відтінки

Надприродним вогнем замалюють умить сонцесхід.

Золоті німби святості й солод гріховний - від Жінки

Й ореол материнства, й жаги заборонений плід.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.12.2015 18:51  Ольга Шнуренко => © 

Уляночко,

Зичу сонця та світлих надій,

Миру й втіхи на кожному кроці,

Також здійснення планів і мрій

У прийдешньому Новому році!

 24.12.2015 15:58  Володимир Пірнач => © 

Класно.
Гарний текст, сподобалось.

 24.12.2015 10:05  Олена Вишневська => © 

Уляночко, вірш пречудовий! Надзвичайно припало до смаку)))

 24.12.2015 09:16  Тетяна Белімова => © 

Прекрасний твір, Уляно! Піднесена мова тут цілком доречна, як на мене. Хочеться, аби про Жінку писали й говорили такі слова))))

Завжди з нетерпінням чекаю Ваших творів)))) Проте розумію, що ось такі щодня не пишуться. Буду чекати, коли Ваше натхнення знову завітає)))

Забираю в улюблене! 

 23.12.2015 23:18  Ольга Шнуренко => © 

ЖІНКА - стихія, пристрасть і кохання, ніжність і бажання, мудрість і доброта, радість і смуток, розпач і сподівання - і все це суть її життя...