СОРОКОПУД

з рубрики / циклу «Алегорії»

По весні, на дачі, вранці

Присів в крісло на альтанці,

Раптом хтось за чуба – «скуб!»

«Пурх!», - злетів сорокопуд.

«Люба пташко, бог з тобою!»-

Гульк – гніздо над головою.

З того часу та й щодня

Йшла не оголошена війна!

Домочадці зголосились,

На гніздо усі лютились,

Бо нещадно всіх лупив

У дворі кого зустрів.

На сороку вмить напав,

Горобця геть роздовбав,

Жодної пташини, зграї

На гіллях й кущах немає.

На всіх стрімко налітав,

Бив крилом, дзьобом клював,

Невеличкий, сіро – чорний,

Нахаба меткий і проворний.

Тріщить, стукає, мов дятел,

Шипить зле, мов, по – котячи,

Цмока з груші наверху,

Наганяє всім страху.

Погляд має зверхньо- хижий

З тих, що без ножа заріже.

Злющая така пташина,

Всіх ганяє без зупину

Від гнізда, де вже пищать

Кільканадціть пташенят.

Шкода гніздо викидати,

Тож терпіння треба мати,

Й прикривати геть лице,

Хай малеча підросте.

Як малі з гнізда злетять -

Тут народ не утримАть,

Від пташиного гнізда

Не лишиться і сліда!

Гнів росте, бо скрізь біда -

Бандита викинуть з гнізда!

Дача - Рожни, 17.07. 2013р.,