26.12.2015 21:38
для всіх
185
    
  4 | 4  
 © Ірина Мельничин

Осені подих

Все осінь покриває злотоцвітом, 

Безжально палить так своїм вогнем...

О, хтось чека її з палким привітом, 

А я її вважаю махлярем.


Осяде в серці, тихо затаїться, 

Розбудить непотрібний романтизм.

Й шепоче так нечутно: "Озовіться, 

Думки лихі, що тягнуть душу вниз!"


О, Осене, о ясночола пані!

Навіщо одбирать мої останні

Дурні надії на усе святе?..


Я ж вірила у справедливість світу —

Проблем нема і завше буде літо...

Та боляче все правдою цвіте.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.01.2016 18:26  Тадм => © 

сподобався...

 27.12.2015 13:18  Тетяна Чорновіл => © 

Гарний сонет, але осінь також чарівна пора. Вона варта, щоб її полюбити))

 27.12.2015 13:00  Богдана Копачинська => © 

Чудово! Легко! Дуже сподобалось!

 27.12.2015 09:21  Тетяна Белімова => © 

Іринко! Ну ти приємно здивувала! Почала читати, а тоді ще раз глянула, чи це дійсно та публікація, яку я хотіла відкрити!

Яка ти молодчинка! Опанувала таку складну сонетну форму і до того ж як майстерно! І по змісту просто чудово!

 Вітаю тебе з Новорічними святами і бажаю натхнення!

{#}