Усміхнена кудись іду
І люди посміхаються мені,
Але ніхто не знає як біжу
І як гірко на душі.

Їм байдуже, мабуть, усім,
У них в душі свої мороки,
Та треба бути задоволеною всім,
Але з очей - сліз потоки...

Я йду й обдумую життя,
Чому живу й для чого,
Яким буде моє майбуття,
Та я живу, але для кого?

У місто вже приходить ніч,
А я іду і все блукаю,
І не розумію одну річ,
Що ж я все шукаю?...

На небі зорі запалали,
На вулиці безлюдно стало,
Якби вони ніколи не згасали,
Бо лише у ніч мені їх мало.

Лише вони мене всю знають,
Лиш їм розповідаю все.
А люди такої щирості не мають,
Вони не слухають тебе.

Рейтинг: Оцінка публікації Чудово Добре Посередньо Погано Ніяк

Рейтинг: 2 (МАКС. 5) Голосів: 1 (0+0+0+1+0) Переглядів: 436  Коментарів: 0 Тематика: Вірші, твори, про життя

23.01.2011 © Наталі Життя усе міняє Якщо хочеш я піду, А захочеш залишуся, Але любов я нашу заберу І більше ніколи не вернуся.... >>>