Колись зима в душі пройде,
Коли вирішуйте самі.
Але невпинно життя пливе
І сумно так мені...

А за вікном сніжок летить,
В душі метелиця панує,
А як те серденько тремтить,
Коли в тобі любов вирує...

Іду по снігу - білому коврі,
А він рипить і щось шепоче..
Як зараз важко у житті,
Як серденько забутись хоче.

Чому ті спогади живі???
Чому не тануть, мов той лід???
І ці роки такі важкі,
А зустрічі - солодкий мід.

А сніг тремтячим полотном
Летить і падає до ніг.
Як важко бути німим тлом,
Але змітись ти не зміг.

Рейтинг: Оцінка публікації Чудово Добре Посередньо Погано Ніяк

Рейтинг: 2.67 (МАКС. 5) Голосів: 3 (0+1+0+2+0) Переглядів: 400  Коментарів: 1 Тематика: Вірш, зима

23.01.2011 © Наталі Ділю світ Ділю світ на дві частини, На темно чорну і біленьку. Біленька - гарні днини, Чорна приносить біль маленьку.... >>> 23.01.2011 © Наталі Люди не розуміють. 23.01.2011 © Наталі Життя усе міняє